ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №0340/1905/18
адміністративне провадження №К/9901/15596/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді - Судова-Хомюк Н.М., Глушко І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2018 про визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (без номеру (далі - б/н)) в сумі 8498,60 грн; (б/н) в сумі 7433,45 грн; (б/н) в сумі 7411,53 грн; (б/н) в сумі 1762,45 грн; (б/н) в сумі 1906,77 грн; (б/н) в сумі 6480,37 грн; (б/н) в сумі 1789,24 грн; (б/н) в сумі 7767,19 грн; (б/н) в сумі 1154,66 грн; (б/н) в сумі 808,75 грн; (б/н) в сумі 7581,44 грн; (б/н) в сумі 2327,60 грн; (б/н) в сумі 914,99 грн; (б/н) в сумі 2024,28 грн; (б/н) в сумі 8385,13 грн; (б/н) в сумі 8577,36 грн; (б/н) в сумі 273,00 грн; (б/н) в сумі 2633,36 грн; (б/н) в сумі 8409,93 грн; (б/н) в сумі 7331,65 грн; (б/н) в сумі 9614,99 грн; (б/н) в сумі 8409,93 грн; (б/н) в сумі 8787,51 грн; (б/н) в сумі 1306,34 грн; (б/н) в сумі 1060,75 грн; №0658728-1303-0318 в сумі 11`951,04 грн; №0658729-1303-0318 в сумі 2820,48 грн; №0658730-1303-0318 в сумі 10`215,36 грн; №0658732-1303-0318 в сумі 3669,12 грн; №0658733-1303-0318 в сумі 12`243,84 грн; №0658734-1303-0318 в сумі 11`717,76 грн; №0658735-1303-0318 в сумі 11`683,20 грн; №0658736-1303-0318 в сумі 1`274,88 грн; №0658737-1303- 0318 в сумі 11`717,76 грн; №0658738-1303-0318 в сумі 3005,76 грн; №0658739-1303-0318 в сумі 13`396,80 грн (податкові повідомлення-рішення на загальну суму 216`347,27 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані доводами, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), оскільки позивачка є сільськогосподарським виробником, а нежитлові приміщення, які належать їй на праві власності, відносяться до будівель (споруд), призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому, в силу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), не є об`єктом оподаткування.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що цільове призначення нежитлових будівель не є достатньою підставою для виключення об`єктів нерухомості з кола об`єктів оподаткування; на підставі норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК вимагається не тільки відповідність об`єктів цільовому призначенню, визначеному в цій нормі, але й фактичне їх використання у сільськогосподарському товаро-виробництві. З огляду на те, що позивачка не використовувала нежитлові будівлі у сільськогосподарському товаро-виробництві, ця норма податкового законодавства на неї не поширюється, а відтак визначення контролюючим органом суми податкових зобов`язань є правомірним.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено та визнано протиправними оскаржувані позивачкою податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 на загальну суму 216ʼ 347,27 грн.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що цільовим призначенням об`єктів нерухомого майна, стосовно оподаткування яких виник спір, є здійснення сільськогосподарського виробництва, що відповідає основним видам діяльності позивачки (вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней, оброблення насіння для відтворення, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), визначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. При цьому апеляційний суд відхилив доводи контролюючого органу, що позивачка не використовує об`єкти нерухомого майна безпосередньо у сільськогосподарському товаро-виробництві, зазначивши, що положеннями підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено лише вимогу щодо відповідності будівель і споруд такому цільовому призначенню, як використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, та не вказано, що вони є об`єктом оподаткування виключно у разі їх прямого використання за призначенням. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про використання позивачкою спірних будівель та споруд не у сільськогосподарській, а - будь-якій іншій діяльності.
ГУ ДФС у Волинській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, ГУ ДФС у Волинській області посилається, зокрема на те, що суд апеляційної інстанції помилково визнав необов`язковим безпосереднє використання будівель та споруд у сільськогосподарській діяльності для застосування пільгових умов оподаткування, визначених підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.
Позивач не реалізував законодавчо надане право подати відзив на касаційну скаргу відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У судовому процесі встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а саме: свинарник (Ж-1) площею 293,8 кв.м; конюшня (З-1) площею 189,6 кв.м; приміщення зерноскладу №6 (Л-1) площею 1244,9 кв.м; приміщення зерноскладу №5 (К-1) площею 1395,5 кв.м; приміщення зерноскладу №4 (М-1) площею 1275,4 кв.м; приміщення зерноскладу №3 (Н-1) площею 1064,1 кв.м; зерносклад №1 площею 1217 кв.м; адміністративно-лабораторний корпус площею 382,2 кв.м; автовагова 30 т А-30 площею 132,8 кв.м; мехзерносклад №7 площею 1220,6 кв.м; мехзерносклад №8 площею 1220,6 кв.м; майстерня Е-1 площею 289,4 кв.м; очисна башта площею 313,1 кв.м.
ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до цих відомостей визначило позивачці податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 - 2017 роки в загальній сумі 216`347,27 грн згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2018, які є предметом оскарження у цій справі.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.