ПОСТАНОВА
Іменем України
16 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/5863/17
адміністративне провадження №К/9901/47838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Прудника С.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Дадим Ю.М. (головуючого), Уханенка С.А., Богданенка І.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач) та просила:
1.1. стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 8 100 грн.;
1.2. стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з дати звільнення по день винесення рішення у справі;
1.3. стягнути грошову компенсацію за невикористану відпустку;
1.4. стягнути середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дати звільнення по день винесення рішення у справі;
1.5. стягнути моральну шкоду у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень;
1.6. стягнути витрати на правову допомогу у сумі 1000,00грн. 2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, позов задоволено частково.
2.1. Стягнуто з ДПП НП України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3837,54 грн.
2.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 працювала в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України на посаді інспектора роти № 1 батальйону № 2.
3.2. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 316 о/с від 23.08.2017 відповідно до п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції в місті Дніпрі лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора роти № 1 батальйону № 2, з 31.08.2017 року, із відрахуванням з грошового забезпечення за 5 діб невикористаної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році.
3.3. Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, останній було виплачено 15.09.2017 заробітну плату у розмірі 9324,22 грн. Відповідно розрахункового листа за вересень 2017 року, позивачу нараховано до виплати за серпень 2017 року 9324,22 грн., а саме: посадовий оклад в розмірі 2400 грн., оклад за спеціальним званням в розмірі 1400 грн., надбавка за вислугу років в розмірі 190 грн., щомісячна премія в розмірі 4233,35 грн., компенсація за п`ять днів невикористаної чергової оплачуваної відпустки в розмірі 1326,35 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги в частинні стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив із позивачем повного розрахунку у день звільнення, що, у відповідності до статті 117 КЗпП України породжує обов`язок для роботодавця сплатити на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
4.1. У задоволенні іншої частини позовних вимог судами відмовлено з огляду на їх необгрунтованість.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на регулювання спірних правовідносин оскільки позивач не є найманим працівником, а проходив службу у Національній поліції, тому проходження служби регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію". Крім того, суди не взяли до уваги, що позивач у день звільнення - 31.08.2017 року не працювала, а повний розрахунок з ним був здійснений не 15.09.2017, а 13.09.2017 року.
7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористалась.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Колегія суддів зазначає, що трудові відносини, які складаються під час проходження служби в поліції мають специфічну правову природу, а тому потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо.
9. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами, серед яких, зокрема, Закон України "Про Національну поліцію", Постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою.
10. Зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.