ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2164/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.,за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом)- Печерного С. Л.,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Куницького В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (судді: Смірнова Л. Г., Суліма В. В., Коротун О. М.) і рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 (суддя Удалова О.Г.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
про зобов`язання передати у власність природний газ та оформити акт приймання-передачі,
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про зобов`язання передати у власність природний газ в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м на умовах та за ціною природного газу, визначених умовами договору на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008; зобов`язати ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" здійснити оформлення акта приймання-передачі природного газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м за договором на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Укртрансгаз" на виконання вимог договору № 118-95 від 29.02.2008 здійснило оплату вартості природного газу на загальну суму 1 015 403 087,05 грн. Проте, відповідач своїх зобов`язань згідно з договором № 118-95 від 29.02.2008 не виконав та не передав у власність позивача зазначений обсяг природного газу, чим порушив права позивача.
1.3. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати недійсним повністю з моменту укладення договір на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008.
1.4. В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що спірний договір на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008 містить ознаки фіктивності, сторони при укладенні договору помилково вважали, що у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у власності наявний ресурс природного газу, який може бути використаний позивачем за первісним позовом для покриття його виробничо-технологічних витрат, а тому помилялися щодо самого права продажу природного газу, отже, договір було укладено під впливом істотної помилки його сторін.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 у задоволенні первісного позову ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов`язання ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" передати у власність ПАТ "Укртрансгаз" природний газ в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м на умовах та за ціною природного газу, визначених умовами договору на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008 та зобов`язання ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" здійснити оформлення акта приймання-передачі природного газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м. за договором на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008 відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним повністю з моменту укладення договір на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008 відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 залишено без змін.
2.3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, встановив, що відповідач не надав доказів, які би підтверджували виконання ним обов`язку з поставки товару перед позивачем. При цьому суд, посилаючись на частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, виходив із того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 у справі № 5011-42/3872-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що природний газ, господарська операція з передання якого була оформлена актами приймання-передачі природного газу № 12-УТГ-ВТВ та № 12-УТГ-ВТВ-2 від 29.02.2008, у дійсності не був переданий позивачу за первісним позовом. Водночас, відповідачем за первісним позовом заявлено про сплив строку позовної давності для позовних вимог за первісним позовом. Враховуючи положення частини 4 статті 257 Цивільного кодексу України, суд вказав, що вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають.
Відносно зустрічного позову, суд встановив, що спірний правочин міг бути не укладений, оскільки мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення для договору постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008. Однак, відповідачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Зважаючи на те, що спірний правочин укладений у 2008 році, а також беручи до уваги той факт, що у дійсності передання природного газу за актами приймання-передачі природного газу № 12-УТГ-ВТВ та № 12-УТГ-ВТВ-2 від 29.02.2008 не відбулося, що було встановлено лише у 2012 році рішеннями судів по справі № 5011-42/3872-2012, суд дійшов висновку про те, що трирічний строк позовної давності для позовних вимог, заявлених у зустрічному позові, на момент звернення позивача за первісним позовом до суду у 2018 році сплив. Відтак, з урахуванням положень частини 4 статті 257 Цивільного кодексу України, суд відмовив у задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/2164/18, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю та зобов`язати відповідача передати у власність позивача природний газ в обсязі 1 121 645, 333 тис.куб.м на умовах та за ціною природного газу, визначених умовами договору, а також зобов`язати відповідача здійснити оформлення акта приймання-передачі природного газу в обсязі 1 121 645, 333 тис.куб.м за договором;
- змінити рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 у справі та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 в частині висновків судів щодо підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову шляхом встановлення підстав для відмови в їх задоволенні внаслідок відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а не внаслідок спливу строку позовної давності;
- в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі залишити без змін;
- витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при оскаржені судових рішень покласти на відповідача.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України. ПАТ "Укртрансгаз" вважає, що перебіг строку позовної давності розпочався не з 29.02.2008, а з 17.02.2012 (винесення постанови у справі №5011-42/3872-2012) і з 16.09.2013 відповідачем вчиняються дії, які свідчать про визнання ним обов`язку передати позивачу природний газ в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м Відповідач безпідставно не виконує рішення судів у справі №5011-42/3872-2012 і продовжує відображати в бухгалтерському обліку факт передачі газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м На думку скаржника, визнання своїх зобов`язань з поставки природного газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м є свідченням переривання позовної давності. Крім того, скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах відсутня помилка сторін правочину при укладанні оспорюваного договору, а тому підстави для визнання його недійсним внаслідок фіктивності відсутні. У зв`язку з цим, ПАТ "Укртрансгаз" вважає, що суди невірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.
3.3. ПАТ "НАК "Нафтогаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз", рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 залишити без змін. Аргументами відзиву є відсутність у касаційній скарзі вмотивованих доводів про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а також інших правових підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Судами встановлено, що 29.02.2008 між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", покупець за договором) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник за договором) був укладений договір на постачання природного газу № 118-95 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати імпортований природний газ (далі - газ) у власність покупця в обсязі, вказаному в пункті 2.1 цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору покупець приймає за цим договором газ для забезпечення власних виробничо-технологічних витрат.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає покупцеві імпортований природний газ в загальному обсязі 1 121 645 333 куб. м з них: 533 548 722 куб. м - з ресурсів газу листопада 2007 року; 588 096 611 куб. м - з ресурсів газу грудня 2007 року.
Постачальник передає газ покупцеві в загальному потоці природного газу на газовимірювальних станціях на кордоні України, в яких знаходяться пункти приймання-передачі газу в газотранспортну систему України та/або на пунктах виміру витрат газу підземних сховищ газу (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюються відповідно до порядку, встановленому Положенням про порядок складання балансів природнього газу в газорозподільних мережах, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.01 № 677. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з пунктом 4.1 договору ціна за 1000 куб. м газу становить - 740,00 грн (наказ НАК "Нафтогаз України" від 29.12.2006 № 680 зі змінами, внесеними наказом від 27.06.2007 № 275), крім того цільова надбавка 2% до тарифу на газ становить - 14,40 грн та ПДВ 20% - 150,88 грн, разом - 905,28 грн.
Пунктом 4.2 договору визначено, що загальна розрахункова сума цього договору становить 1 015 403 087,05 грн, включаючи цільову надбавку та ПДВ. Фактична сума цього договору складається з вартості фактично переданого за цим договором газу.
4.2. Оплата за газ здійснюється покупцем на підставі акта приймання-передачі газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника до 25.03.2008 (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і розповсюджує свою дію в частині постачання газу з 01.11.2007, а в частині розрахунків до повного проведення розрахунків.
4.3. Судами встановлено, що ПАТ "Укртрансгаз" з метою належного виконання зобов`язань, взятих на себе згідно з договором, було здійснено оплату вартості природного газу на загальну суму 1 015 403 087,05 грн. Грошові кошти у сумі 290 000 000,00 грн були спрямовані на виконання інших зобов`язань ПАТ "Укртрансгаз", що підтверджується листами ПАТ "Укртрансгаз" № 5398/12-001 та № 16-12/2-1438.
4.4. Згідно з актами приймання-передачі природного газу № 12-УТГ-ВТВ та № 12-УТГ-ВТВ-2 від 29.02.2008, відповідачем за первісним позовом з ресурсу листопада 2007 року було передано позивачу за первісним позовом 533 548 722 куб. м вартістю 483 010 987,06 грн, з ресурсу грудня 2007 року - 588 096 611 куб. м вартістю 532 392 100,01 грн.
4.5. Підставою для звернення до суду з первісним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) стало невиконання в натурі відповідачем своїх зобов`язань стосовно передання у власність позивача за первісним позовом природного газу в обсязі 1 121 645,333 тис. куб. м. за договором на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008.
4.6. Судами встановлено, що у справі № 5011-42/3872-2012 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення боргу та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання в загальному розмірі 517 018 792,58 грн на підставі договору на постачання природного газу № 118-95 від 29.02.2008, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012, яка була залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2012, у позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено.
Суд апеляційної інстанції у справі № 5011-42/3872-2012 установив, що позивачем (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") договір поставки природного газу від 29.02.2008 № 118-95 у частині зобов`язання позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") передати відповідачу (ПАТ "Укртрансгаз") 1 121 645 333 куб. м. природного газу імпортованого походження на виробничо-технологічні витрати в листопаді-грудні 2007 року виконаний не був, оскільки у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був відсутній необхідний ресурс газу. Акти приймання-передачі природного газу № 12- УТГ-ВТВ та № 12-УТГ-ВТВ/2 від 29.02.2008 не є первинними документами в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", оскільки вони містять посилання на господарську операцію, яка не відбулась.
4.7. Зазначене стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом про визнання договору поставки природного газу від 29.02.2008 № 118-95 недійсним на підставі частини 1 статті 234, статей 229, 207 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
5.2. Предметом первісних позовних вимог є вимога про зобов`язання ПАТ "НАК "Нафтогаз України":
- передати у власність ПАТ "Укртрансгаз" природний газ в обсязі, на умовах і за ціною, визначених умовами договору на постачання природного газу від 29.02.2008 № 118-95;
- здійснити оформлення акта приймання-передачі природного газу в обсязі 1 121 645, 333 тис. куб. м за договором на постачання природного газу від 29.02.2008 № 118-95.
Підставою позову зазначене повне невиконання відповідачем власних господарських зобов`язань, передбачених пунктами 1.1, 1.2, 2.1 договору на постачання природного газу від 29.02.2008 № 118-95 щодо передачі у власність ПАТ "Укртрансгаз" природного газу в обсязі 1 121 645, 333 тис. куб. м. на умовах та за ціною, визначених умовами договору на постачання природного газу від 29.02.2008 № 118-95, та оформлення акта приймання-передачі такого обсягу природного газу.
5.3. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення викладено у статті 20 Господарського кодексу України, за змістом якої кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.