П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/889/18
Провадження № 11-430заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.) у справі № 9901/889/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС через несвоєчасну передачу заяви позивача від 07 вересня 2015 року (вх. № 8вк-7040/15 від 09 вересня 2015 року) до ВРП;
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо нерозгляду заяви позивача від 07 вересня 2015 року (вх. № 8вк/7040/15 від 09 вересня 2015 року) протягом розумного строку;
- визнати протиправною та нечинною ухвалу ВРП від 27 вересня 2018 року № 10357/0/18-18.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 05 лютого 2015 року він звернувся в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Прокуратури м. Києва, Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві), в якій просив суд зобов`язати прокуратуру зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) подане позивачем повідомлення про злочин від 26 листопада 2014 року і надати йому документи, що підтверджують прийняття і реєстрацію в ЄРДР указаного повідомлення про злочин (відомості, зазначені в частині п`ятій статті 214 КПК України).
3. У зв`язку з нерозглядом його скарги відповідно до статті 306 КПК України протягом 72 годин, позивач звернувся до ВККС зі скаргою від 07 вересня 2015 року (вх. № 8вк-7040/15 від 09 вересня 2015 року) про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, проте Комісія протягом розумного строку скаргу позивача не розглянула, а в подальшому, з набранням чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), заяву (скаргу) позивача передала до ВРП лише в липні 2018 року.
4. На думку позивача, вказана бездіяльність ВККСє протиправною.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
5. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року, відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовної вимоги, заявленої до ВРП.
6. Рішенням від 13 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності.
7. Судове рішення мотивовано тим, що позивач не довів суду належними й допустимими доказами порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів, а перевірка скарги та її тривала (на думку позивача) непередача для розгляду до ВРП відбулися з поважних причин унаслідок великої завантаженості ВККС, що підтверджено наданими Комісією документальними доказами.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що на порушення статей 244, 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які мотиви відхилення аргументів позову про те, що передача заяви (скарги) позивача до ВРП відбулася не 15 листопада 2016 року, про що безпідставно стверджує суд, спираючись на твердження Комісії з посиланням на її ж службову записку, а 26 липня 2018 року (вх. № 6716/0/20-18), що підтверджується ухвалою ВРП від 27 вересня 2018 року № 10357/0/18-18 в особі члена ВРП ОСОБА_5, яка ВККС під сумнів не ставилася.
9. Крім того, суд не встановив, хто саме відповідає за бездіяльність щодо нерозгляду заяви (скарги) позивача в період з 15 листопада 2016 року по 26 липня 2018 року, оскільки не залучив ВРП третьою особою у справі.
10. Скаржник також зазначив, що суд при визначені розумності строку розгляду заяви (скарги) позивача не застосував до спірних правовідносин положення Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), якими визначені строки розгляду таких звернень, та норми процесуальних кодексів, якими встановлені процесуальні строки розгляду справ, віднесених до відповідних юрисдикцій, які можуть слугувати критерієм при визначені розумності строку розгляду заяви (скарги).
11. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Позиція інших учасників справи
12. У відзиві на апеляційну скаргу Комісія зазначила, що оскаржуване рішення відповідає вимогам КАС України щодо його законності й обґрунтованості.
13. На думку ВККС, твердження скаржника про незастосування судом до спірних правовідносин установленого Законом № 393/96-ВР терміну розгляду звернень громадян, а також норм процесуальних кодексів, що визначають процесуальні строки розгляду справ відповідних юрисдикцій, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 12 Закону № 393/96-ВР його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним законодавством, Законом № 1402-VIII та КАС України.
14. При цьому суд правильно вказав, що ані Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), ані Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затверджений рішенням ВККС від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент; у редакціях, чинних на час звернення ОСОБА_1 зі скаргою до Комісії), не містили будь-якого обмеження щодо часу проведення перевірки скарги до відкриття дисциплінарної справи, а також терміни її передачі на розгляд до ВРП з урахуванням пункту 31 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
15. У зв`язку з викладеним Комісія просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року без змін.
Рух апеляційної скарги
16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 травня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
17. 05 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся в порядку статті 303 КПК України до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Прокуратури м. Києва, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в якій просив суд зобов`язати прокуратуру зареєструвати в ЄРДР подане ним повідомлення про злочин від 26 листопада 2014 року й надати йому документи, що підтверджують прийняття та реєстрацію в ЄРДР вказаного повідомлення про злочин (відомості, зазначені в частині п`ятій статті 214 КПК України).
18. 22 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив суд невідкладно вирішити питання передання справи до належного суду, оскільки з лютого 2015 року його скарга, подана в порядку КПК України, не передана до іншого суду за підсудністю.
19. 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про притягнення суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з: незаконною відмовою в доступі до правосуддя; безпідставному затягуванні або невжитті заходів щодо розгляду заяви чи справи протягом строку, встановленого законом; порушення правил щодо відводу (самовідводу).
20. Вказана скарга (заява) була зареєстрована секретаріатом Комісії 09 вересня 2015 року за вх. № 8вк-7040/15.
21. Як зазначила ВККС у відзиві на позов, згідно з пунктом 14.2.2 пункту 14.2 розділу ХІV "Дисциплінарне провадження щодо судді" Регламенту Комісії (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) перевірку скарги (заяви) на прийнятність до розгляду здійснював член Комісії ОСОБА_8 (відповідно до частини шостої статті 93 Закону № 2453-VI.
22. Перевіривши заяву (скаргу) ОСОБА_1 на прийнятність до розгляду, Комісія листом від 17 лютого 2016 року № 8вк-7040/15 повідомила ОСОБА_1 про те, що ВККС ініціювала перевірку відповідно до Закону № 2453-VI.
23. У подальшому на підставі пункту 31 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ Комісія 15 листопада 2016 року передала ВРП скаргу ОСОБА_1 для розгляду, що підтверджується витягом з реєстру № 7 передачі справ за скаргами (заявами) до ВРП від 15 листопада 2016 року (а. с. 57).