Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 182/7501/18
провадження № 51-1920км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Дронової І.С.,
в режимі відеоконференції
захисника Шаврової Н.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 27 березня
2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000823, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Борова Лельчицького району Гомельської області Республіки Білорусь, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
22 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 02 вересня
2018 року приблизно о 18:20, керуючи технічно справним автомобілем "ДЕО МАТІЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 рухався по проїзній частині автодороги зі сторони с. Базів Лук в напрямку с. Шолохове Нікопольського районну Дніпропетровської області, будучи в стані алкогольного сп`яніння, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не обрав безпечну швидкість та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним.
Внаслідок допущених порушень, водій ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на праве за напрямком руху узбіччя, у результаті подальшого некерованого вказаним водієм руху автомобіля допустив виїзд за межі проїзної частини, де автомобіль "ДЕО МАТІЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд лівою задньою боковою частиною автомобіля на нерухому перешкоду - електроопору, внаслідок чого пасажир автомобіля, який знаходився на задньому сидінні зліва ОСОБА_3 загинув на місці пригоди, а пасажир автомобіля, який знаходився на задньому сидіння справа ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3 (6), 2.9 (а) 12.1 Правил дорожнього руху України. Порушення п. 12.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, та смерть потерпілому ОСОБА_3
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість.
Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про його особу, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання. Крім цього, засуджений не погоджується з тим, що він на час вчинення ним злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також, вказує на те, що апеляційним судом не було враховано позицію потерпілих в частині призначення йому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими.