П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4896/18
Провадження № 12-47гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
учасники справи:
позивач - Військовий прокурор Київського гарнізону (не з`явився),
позивач - Міністерство оборони України (представник - Матвіюк М. А.),
позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління (представник - Сулима І. В.),
відповідач - Вишгородська районна державна адміністрація (представник не з`явився),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінет Міністрів України (представник - Заінчковський Д. А.),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (не з`явились),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 910/4896/18 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і Київського квартирно-експлуатаційного управління до Вишгородської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 і ОСОБА_21, про визнання недійсним розпорядження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2019 року (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Тищенко А. І., Хрипун О. О.).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У січні 2018 року військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Управління) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 29 серпня 2008 року № 637
"Про передачу земельних ділянок у власність 21 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області".
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства оскаржуваним розпорядженням передав земельну ділянку військового містечка № 3, загальною площею 3,552 га, яка відноситься до земель оборони, у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Вишгородська районна державна адміністрація 29 серпня 2008 року прийняла розпорядження № 637 "Про передачу земельних ділянок у власність 21 громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області", відповідно до якого вилучено із земель запасу земельну ділянку загальною площею 36,771 га, з них рілля - 36,771 га на території Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту; передано її безоплатно у власність 21 громадянину України для ведення особистого селянського господарства; доручено Управлінню земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області внести відповідні зміни до державного земельного кадастру та забезпечити зберігання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
4. На підставі цього розпорядження громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки.
5. Вважаючи, що земельні ділянки, передані громадянам вищевказаним розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації, відносяться до земель оборони, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Господарський суд міста Києва рішенням від 19 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
7. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25 січня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2018 року скасував, провадження у справі закрив.
8. Закриваючи провадження у справі апеляційний суд зазначив, що вирішення спору про визнання недійсним розпорядження відповідача, яким земельну ділянку передано у власність фізичним особам, впливає на права та обов`язки цих фізичних осіб, тому такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
9. У березні 2019 року Управління звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 21 березня 2019 року відкрив касаційне провадження та передав цю справу разом з касаційною скаргою Управління на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження ухвали суду апеляційної інстанції є порушення ним правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 квітня 2019 року справу прийняла та призначила до розгляду.
12. У судових засіданнях Великої Палати Верховного Суду 20 серпня та 10 вересня 2019 року таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, не розголошувалося.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо необхідності розгляду спору в цій справі за правилами цивільного судочинства, оскільки предметом спору є розпорядження відповідача, тобто спір виник між позивачем і Вишгородською районною державною адміністрацією, а фізичні особи не були визначені відповідачами у справі.
14. Також у касаційній скарзі Управління зазначає, що посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження
№ 12-71гс18) є помилковим, оскільки предметом спору у зазначеній справі, окрім іншого, є скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки у приватну власність, що впливає на права та обов`язки фізичної особи. Натомість у цій справі позивачем оскаржується тільки розпорядження відповідача, що свідчить про відмінність правовідносин у цих справах.
15. У судовому засіданні представник Управління надав усні пояснення по суті справи, наведені в касаційній скарзі, доводи підтримав, просив касаційну скаргу задовольнити.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Учасники справи своєї позиції стосовно касаційної скарги Управління письмово не виклали.
17. У судовому засіданні представники Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України надали усні пояснення по суті справи, просили касаційну скаргу задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
18. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
19. Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
21. Положеннями пунктів 6, 10, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
22. Натомість відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
23. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
24. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
25. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
26. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
27. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
28. Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
29. Таким чином, рішення органу державної влади у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.