Постанова Іменем України
03 жовтня 2019 року м. Київ
справа № 263/11178/14к провадження № 51-142км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В., суддів Голубицького С.С., Стороженка С.О., за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Гладкого О.Є., засудженого ОСОБА_1,
захисників Хмаріної О.В., Довженка В.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників Альбермах Н.М. і Довженка В.І. на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 травня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050770002878, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким ОСОБА_1 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків невідбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 11 травня 2011 року, ухвалено поглинути покаранням, призначеним за цим вироком, і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст.115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення кожному з 03 серпня 2014 року до набрання вироком законної сили у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального закладу "Маріупольська міська лікарня № 2" витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в сумі 4153,82 грн.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальні витрати в сумі 294,84 грн.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 серпня 2014 року приблизно о 07:00, вибивши вхідні двері, проник у квартиру АДРЕСА_2, де, погрожуючи ОСОБА_3 застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, а саме демонструючи ніж та висловлюючи на адресу потерпілої погрози вбивством, які вона сприймала реально, подавив волю до опору останньої та заволодів її майном вартістю 1500 грн.
03 серпня 2014 року приблизно з 01:30 по 01:45 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці - на ділянці відкритої місцевості з торця будинку АДРЕСА_3, за обставин, викладених у вироку, вчинив такі злочини.
ОСОБА_1 , діючи групою осіб без попередньої змови з ОСОБА_2, умисно, з хуліганських мотивів, бажаючи фізичним шляхом розправитися з раніше незнайомими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, використавши незначний привід, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спочатку спостерігав, як ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 декількох ударів руками по різних частинах тіла та почав стискати його шию, позбавляючи можливості до опору і самооборони, а коли ОСОБА_6 підбіг і спробував звільнити ОСОБА_4, ОСОБА_1 порожньою скляною пляшкою завдав удару по голові ОСОБА_6, від чого останній втратив координацію руху та припинив звільнення ОСОБА_4 від ОСОБА_2 й відійшов убік.
ОСОБА_1 , скориставшись тим, що ОСОБА_2 продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_4, створюючи йому можливість завершити умисел на умисне вбивство останнього, умисно завдав йому двох ударів ножем у ділянку грудної клітки зліва, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя під час їх заподіяння, які призвели до смерті потерпілого.
Після цього ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_4, продовжуючи дії, спрямовані на позбавлення життя двох і більше осіб із хуліганських мотивів, безпричинно завдав ОСОБА_6 одного удару ножем у ділянку черевної порожнини спереду, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. При цьому він вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_6 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно надано медичну допомогу.
Відразу після цього ОСОБА_1, будучи особою, яка за вищевикладених обставин раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_4 та закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_6, продовжуючи діяти з метою позбавлення життя двох і більше осіб із хуліганських мотивів, безпричинно завдав ОСОБА_5 двох ударів ножем у ділянку грудної клітки справа, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. При цьому вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_5 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно надано медичну допомогу.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржено.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисники Альбермах Н.М. і Довженко В.І. ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, однобічності та неповноти судового розгляду. Вважають за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та зробив необґрунтовані висновки про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вважає, що судовий розгляд відбувся з обвинувальним ухилом, що суд не обґрунтував своїх висновків, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також не встановив дійсних обставин, за яких вчинено злочини.
Захисник Альбермах Н.М. вказує на неправильну юридичну оцінку судом дій ОСОБА_1, оскільки останній не мав умислу на позбавлення життя потерпілих: завдав удару ножем ОСОБА_4, захищаючи себе та ОСОБА_2, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6, оскільки бажав зупинити їх напад. Вважає, що за цими епізодами дії засудженого мають бути кваліфіковані за ст. 121 КК. Також вказує, що ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_3, оскільки взяв його в рахунок погашення боргу, який її співмешканець мав перед ним. На його думку, за цим епізодом дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 356 КК. Крім того, вважає, що суд не дав належної оцінки всім доказам у провадженні.
Захисник Довженко В.І. зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а розгляд кримінального провадження відбувся незаконним складом суду. Вважає необґрунтованим висновок суду про вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу на ОСОБА_3, оскільки він прийшов до неї лише з метою отримати борг від її співмешканця, а ноутбук забрав, вважаючи його їхньою спільною власністю. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_1 завдав ударів ножем потерпілим не з хуліганських мотивів, а через конфлікт з ними, який супроводжувався обопільною бійкою, що змусило його захищати себе і ОСОБА_2 . Крім того, захисник зазначає, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Вважає, що допущені місцевим судом порушення призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_1 до довічного позбавлення волі, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 і захисник Довженко В.І. підтримали касаційні скарги. Захисник Хмаріна О.В. вважала, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Прокурор Гладкий О.Є. вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи, викладені в касаційних скаргах, про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши докладні мотиви та відповідні підстави в ухвалі, що повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Касаційний суд погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, оскільки їхні висновки з цього приводу обґрунтовані належним чином та підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні.