Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 489/4179/18
провадження № 51-1744 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Дронової І.С.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Бузіяна Б.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018150040002249 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 04 листопада 2016 року вироком Центрального районного суду міста Миколаєва за ч. 1 ст. 205 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 грн., ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 грудня 2017 року змінено покарання у виді штрафу на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз - 27 серпня 2018 року вироком Заводського районного суду міста Миколаєва за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12 листопада 2018 року засуджено:
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2016 року, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2016 року постановлено виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з дати ухвалення вироку - 12 листопада 2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення з 08 червня 2018 року по 12 листопада 2018 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 серпня 2018 року ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з дати ухвалення вироку - 12 листопада 2018 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 08 червня 2018 року по 12 листопада 2018 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони 01 червня 2018 року о 22:50 за попередньою змовою між собою, перебуваючи неподалік зупинки міського транспорту "вул. Луначарського", яка розташована по пр. Центральному в м. Миколаєві, в результаті раптово виниклого умислу, відкрито, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, заволоділи майном потерпілої ОСОБА_3, заподіявши матеріальну шкоду на суму 1 950 грн.
Крім того, ОСОБА_1 в ніч з 13 на 14 березня 2018 року (точний час в ході судового розгляду не встановлено), діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник через балкон своєї квартири на балкон квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на суму 700 грн., спричинивши останній шкоду на вказану суму.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано та постановлено в цій частині новий вирок, яким призначено:
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання за оскаржуваним вироком невідбутого покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та штрафу у розмірі 8 500 грн., який ухвалено виконувати самостійно.
ОСОБА_1 за: ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання за даним вироком та покарання, призначене за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2018 року ухвалено виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком апеляційного суду в частині невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість. Посилається на те, що апеляційним судом в повній мірі не враховано його щире каяття, не взято до уваги пом?якшуючі покарання обставини. У зв`язку з чим поросить змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Крім того, просить зарахувати у строк відбуття покарання строк його попереднього ув?язнення з 08 червня 2018 року по день проголошення рішення Верховним Судом із розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК України.
У касаційні скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання за сукупністю вироків та виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про застосування принципу повного приєднання до покарання, призначеного ОСОБА_2, невідбутої частини покарання (штраф у розмірі 8500 грн.) за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року.
Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог п. 3 ст. 72 КК України безпідставно приєднав невідбуту частину покарання (штраф) за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року та не врахував, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану скаргу та заперечували проти задоволення скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та кваліфікація їх дій у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також відповідність призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину і даним про його особув касаційних скаргах не оспорюються.
Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.