Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 453/320/16-ц
провадження № 61-30033св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у складі судді Ясінського Ю. Є. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3
16 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування частини земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на 38/100 частин земельної ділянки, що становить 0,036 га, та розміщена на АДРЕСА_2.
17 листопада 2011 року Виконавчий комітет Сколівської міської ради Львівської області прийняв рішення № 234 про оформлення за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та доручення Стрийському міському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна згідно з цим рішенням.
Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Позивач вважає, що житловий будинок АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу.
Відповідач у добровільному порядку відмовляється здійснювати поділ зазначеного житлового будинку. У зв`язку із цим позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони побудували житловий будинок за час перебування у шлюбі за спільні кошти, а тому він відповідно до статті 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя й підлягає поділу між ними в рівних частинах.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині поділу спільного майна подружжя, оскільки спірний будинок збудований під час перебування сторін у шлюбі, за їх спільні кошти та спільною працею, тому належить сторонам на праві спільної сумісної власності. При цьому суд не врахував твердження ОСОБА_2 про придбання спірного будинку за особисті кошти його та його матері. Пояснення відповідача про набуття житлового будинку у власність шляхом спадкування після смерті матері та його реконструкцію суперечать його ж поясненням про будівництво цього будинку за власні кошти.
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували його заперечення проти позову, у яких він неодноразово наголошував, що спірний житловий будинок належав його бабусі, після смерті якої його успадкувала його мати, а вже після її смерті він перейшов у порядку спадкування до нього. Тобто житловий будинок АДРЕСА_2 є спадковим майном та не є спільною сумісною власністю подружжя. Реконструкція цього житлового будинку триває.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на обґрунтованість та законність судових рішень, просила суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Сколівського районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені обставини
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 22 листопада 1993 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 . у порядку спадкування за заповітом після своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, набула право власності на житловий будинок та господарські будівлі, розташовані на АДРЕСА_2 .
12 лютого 1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3
28 квітня 2001 року ОСОБА_4 склала заповіт, у якому заповіла своєму сину ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 та все майно, що буде належати їй на день смерті.
16 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування частини земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на 38/100 частин земельної ділянки, що становить 0,036 га та розміщена на АДРЕСА_2 .
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області від 31 січня 2006 року № 46 ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію господарської будівлі на АДРЕСА_2 .
17 листопада 2011 року Виконавчий комітет Сколівської міської ради Львівської області прийняв рішення № 234 про оформлення за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та доручення Стрийському міському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна згідно з цим рішенням.
Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно із листом Сколівської міської ради Львівської області від 12 лютого 2017 року № 173/02-09 у міській раді відсутня документація щодо плану забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 червня 2016 року № 62320620 судом першої інстанції встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 16 грудня 2011 року, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 09 грудня 2011 року Сколівською міською радою Львівської області.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.