Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 р.
м. Київ
справа № 369/4008/18
провадження № 51-3032км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,
за участю:
прокурора Матюшевої О. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Яценко О. В.,
представника потерпілої, адвоката Сахнюка О. В.,
потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Яценко О.В. з доповненням на вирок Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200000831, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києва-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 лютого 2018 року о 18.02 год, будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Renault Logan" та рухаючись по вул. Шевченка у с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області, в порушення вимог п. п. 10.1, 12.2, 12.4, п. п. "б" 2.3, п.п "а" 2.9 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не вжив заходів щодо безпечності свого руху для інших учасників, перевищив дозволену швидкість руху, змінив напрямок руху, виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Київським апеляційним судом за апеляцією прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 10 квітня 2019 року. Цим вироком ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 2 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 08 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року включно. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Яценко О.В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував ряд пом`якшуючих покарання обставин і дані про особу обвинуваченого, а також у своєму рішенні не обґрунтував неможливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
У доповненні до скарги захисник стверджує, що прокурор подав апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого на апеляційне оскарження. Також посилається на те, що розподіл кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції проведено з порушенням порядку автоматизованого розподілу справ, встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України, а тому вважає, що справу було розглянуто незаконним складом суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Яценко О. В. підтримала подану касаційну скаргу з доповненням. Просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Засуджений, потерпілі та представник також підтримали касаційну скаргу.
Прокурор вказала, що касаційна скарга є необґрунтованою та просила її відхилити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.