Постанова
іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 566/866/18
провадження № 51-3186км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Крестинської Л. А. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 -адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018180230000161 стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі-КК),
встановив:
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17:30, в житловому будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, що виник на побутовому ґрунті, умисно завдав кухонним ножем два удари в ділянку грудей зліва потерпілому ОСОБА_2, від яких останній помер на місці.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Крестинської Л. А. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Крестинська Л. А., не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_2, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК та призначити йому покарання в межах санкції ст. 118 КК. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК, адже він не мав умислу на вбивство потерпілого. Вважає, що дії ОСОБА_2 охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 118 КК, тобто кваліфікуються як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки ОСОБА_2 оборонявся від протиправних дій потерпілого. Вказує, що у вироку відсутні мотив і мета злочину та визначення їх кримінально-правового значення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Крестинська Л. А. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що вона не погоджується з наданою судами оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Наведених вище вимог закону суд дотримався.
Суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК, тобто умисне вбивство. З позицією місцевого суду погодився і апеляційний суд.
Зокрема, суд першої інстанції дослідив показання самого обвинуваченого ОСОБА_2 , який хоча і зазначав, що умислу на вбивство брата не мав та не пам`ятає обставин конфлікту і заподіяння брату ударів, однак не заперечив того, що вбив його.
Також суд оцінив показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші докази у провадженні: протокол огляду місця події від 31 березня 2018 року, висновки судово-медичних експертиз, зміст яких наведено у вироку.
При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, суд правильно вирішив питання про їх належність та допустимість.
Доводи захисникапро вчинення ОСОБА_2 умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони та відсутність у останнього умислу на вбивство потерпілого не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).