ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/21930/15-ц
провадження № 61-11831св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Тарасова А. В., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання кредитного договору і договору застави припиненими, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову зазначив, що 20 липня 2007 року уклав із ПАТ "Укрсоцбанк" кредитний договір № 2007/13-2.06/476, відповідно до умов якого отримав кредит у сумі 45 000 доларів США зі сплатою 12,55% річних на строк до 19 липня 2014 року включно.
Кредит підлягав погашенню щомісячними платежами у розмірі по 536 доларів США кожен, крім платежу за липень 2014 року, визначеного у розмірі 512 доларів США.
Того ж дня у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем і банком укладено договір застави майна, згідно з яким у заставу передано автомобіль марки Toyota Aurion, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 . Вартість предмета застави визначено у розмірі 240 885 гривень.
Позивач вважає, що належним чином і у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, оскільки, отримавши у кредит 45 000 доларів США, станом на 16 січня 2014 року сплатив ПАТ "Укрсоцбанк" 64 576,87 доларів США.
Незважаючи на вказане, банк не визнає зобов`язання за кредитним договором фактично виконаними, тому ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір № 2007/13-2.06/476 і договір застави майна від 20 липня 2007 року припиненими, зняти заборону відчуження щодо автомобіля марки Toyota Aurion, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, а також зобов`язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції вилучити запис про обтяження зазначеного транспортного засобу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2016 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не у повному обсязі погасив заборгованість за кредитним договором, тому правових підстав для визнання кредитного договору і договору застави майна припиненими немає.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності визначених статтею 599 ЦК України правових підстав для визнання кредитного договору і договору застави майна припиненими, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
На думку заявника, суди помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 599 ЦК України, так як подані ним докази підтверджують, що зобов`язання за кредитним договором виконані у повному обсязі.
Вказав, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що банк у односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитом до 13% річних, чим порушив Закон України "Про захист прав споживачів". Також банк при укладенні договору не повідомив про покладення на нього, як позичальника, валютних ризиків і про методику, що застосовується при визначенні курсу валют.
Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У липні 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, тому правових підстав для застосування до спірних правовідносин статті 599 ЦК України немає. Також посилалося на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2018 року позов банка до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено, що підтверджує доводи відповідача про допущення позивачем порушень умов кредитного договору.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Укрсоцбанк" укладено кредитний договір № 2007/13-2.06/476, відповідно до умов якого отримав кредит в сумі 45 000 доларів США на строк до 19 липня 2014 року включно зі сплатою 12,55% річних за користування кредитом.
Кредит підлягав погашенню з серпня 2007 року по червень 2014 року щомісячними платежами у розмірі по 536 доларів США кожен, а у липні 2014 року - платежем у розмірі 512 доларів США.
Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надається для купівлі автомобіля марки Toyota Aurion, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 .
У пункті 2.3 кредитного договору сторони погодили, що моментом повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов договору.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір застави майна, згідно з яким у заставу передано автомобіль марки Toyota Aurion, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 . Вартість предмета застави визначено у розмірі 240 885 гривень.
Згідно з пунктом 3.2 договору застави майна право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту.
Оцінивши поданий ПАТ "Укрсоцбанк" розрахунок заборгованості, суди встановили, що позивач періодично допускав порушення умов кредитного договору щодо своєчасного внесення щомісячних платежів, тому станом на 27 лютого 2017 року має заборгованість у розмірі 1 024,22 доларів США, що за встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на дату розрахунку еквівалентно 27 629,94 гривень.
Також суди встановили, що ПАТ "Укрсоцбанк" у жовтні 2008 року у односторонньому порядку збільшив процентну ставку за кредитом з 12,55% до 13% річних, проте поданий банком розрахунок заборгованості на суму 1 024,22 доларів США здійснений за ставкою 12,55% річних.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.