Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 591/3156/16-ц
провадження № 61-25448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого – Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчий комітет Сумської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., Виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання незаконними рішень, визнання нечинними свідоцтв про право власності на житло та знесення незавершеного самочинного будівництва.
Позовна заява мотивована тим, що він разом з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 з 1988 року проживав у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2007 року його було визнано таким, що втратив право користування житлом – квартирою АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 08 квітня 2008 року зазначене судове рішення було скасовано.
Під час оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2007 року в апеляційному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно, без участі позивача, приватизували спірну квартиру, про що позивачу стало відомо лише у жовтні 2009 року.
13 лютого 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. укладений договір міни квартир, згідно з яким у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перейшла квартира АДРЕСА_2, а у власність ОСОБА_4. – квартира АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що з 2009 року оскаржує позбавлення його права власності на житло та відчуження квартири.
Так, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2011 року визнано недійсним договір міни, укладений 13 лютого 2008 року між ОСОБА_7., ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
На підставі договору міни від 13 лютого 2008 року, який було визнано недійсним 14 грудня 2011 року, ОСОБА_4 згідно з рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 02 березня 2012 року № 139, незаконно отримав свідоцтво на право власності на спірну квартиру та здійснив державну реєстрацію цього права.
Згодом ОСОБА_4 здійснив перепланування квартири АДРЕСА_1.
Виконавчий комітет Сумської міської ради 19 червня 2012 року прийняв рішення № 317 про передачу у власність ОСОБА_4. – 86/100 частки, ОСОБА_5 – 14/200 частки та ОСОБА_6. – 14/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1, внаслідок чого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтва про право власності вже не на квартиру, а на житловий будинок.
З урахуванням наведеного позивач просив суд:
– визнати незаконним рішення виконкому Сумської міської ради від 02 березня 2012 року про передачу у власність ОСОБА_4. житлових та нежитлових приміщень квартири АДРЕСА_1;
– визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане 27 березня 2012 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_4 та зареєстроване 17 квітня 2012 року у Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" за № 1957;
– визнати незаконним рішення виконкому Сумської міської ради від 19 червня 2012 року № 317 про оформлення права власності на житлові та нежитлові приміщення ОСОБА_4 – 86/100 частки, ОСОБА_5 – 14/200 частки, ОСОБА_6 – 14/200 частки;
– визнати нечинним свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_2, видане 25 червня 2012 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_4 та зареєстроване 04 липня 2012 року в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації";
– визнати нечинним свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_3 від 25 червня 2012 року, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зареєстроване 19 липня 2012 року в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації";
– зобов’язати ОСОБА_4., ОСОБА_8., ОСОБА_3 за свій рахунок знести перебудови та добудови, повернути квартиру в первісний стан згідно з технічним паспортом на момент приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2017 року у складі судді Кривцової Г. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 березня 2012 року № 139 в частині пункту 2.25 про оформлення права власності ОСОБА_4. на АДРЕСА_1 загальною площею 163,60 кв. м., житловою площею 78,10 кв. м., у будинку АДРЕСА_1.
Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 червня 2012 року № 317 у частині пункту 13 про оформлення права власності на житловий будинок, загальною площею 225,00 кв. м. житловою площею 111,30 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на – 86/100 частки, ОСОБА_5 – на 14/200 частки та ОСОБА_6 на – 14/200 частки.
Визнано нечинним свідоцтво про право власності на житло від 25 червня 2012 року серії НОМЕР_2, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_4, зареєстроване 04 липня 2012 року в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".
Визнано нечинним свідоцтво про право власності на житло від 25 червня 2012 року серії НОМЕР_3, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, зареєстроване 19 липня 2012 року в Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2204,80 грн, у рівних частках з кожного відповідача, тобто по 440,96 грн з кожного відповідача.
У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Визнано нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27 березня 2012 року, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_4, зареєстроване у Комунальному підприємстві "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну дію в часі. На дату винесення Виконавчим комітетом Сумської міської ради оскаржуваних рішень у ОСОБА_9 не було достатнього обсягу повноважень на вирішення питання щодо оформлення права власності на квартиру та переобладнаний з цієї квартири будинок в цілому з визначенням часток. Тому рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 березня 2012 року № 139 у частині пункту 2.25 та рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 червня 2012 року № 317 у частині пункту 13 винесені з порушенням вимог закону. Обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання незаконними рішень виконкому Сумської міської ради узгоджується з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України. З урахуванням зазначеного суд також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нечинними свідоцтв про право власності, виданих на підставі зазначених рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради. Разом із цим, позивачем ОСОБА_1. неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права у розумінні статті 16 ЦПК України, тому суд дійшов висновку, що вимоги про зобов’язання відповідачів за свій рахунок знести перебудови та добудови, відновити трикімнатну квартиру в первісний стан згідно з технічним паспортом на момент приватизації квартири задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4. задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4. та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4. про визнання незаконним рішення про оформлення права власності та визнання нечинним свідоцтва про право власності на житло відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що після визнання незаконною приватизації квартири АДРЕСА_1 ця квартира повернулась у комунальну власність територіальної громади в особі Сумської міської ради. Суд першої інстанції не звернув на це уваги і розглядаючи спір, не вирішив питання, щодо залучення до участі у справі Сумську міську раду. Як визначено частиною першою статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Дія договору найму квартири втрачає свою дію у разі знищення індивідуальних ознак речі, які використовувалися за призначенням по договору найму, а саме, для постійного проживання. Обраний позивачем спосіб захисту – визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності за ОСОБА_4. та визнання нечинними свідоцтв, виданих на підставі зазначеного рішення, не є належним та таким, що фактично відновить право користування жилим приміщенням квартири, що фактично знищена, оскільки питання відновлення житлового права позивача лежить у площині правовідносин з Сумською міською радою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що розпочинаючи судовий процес, суд апеляційної інстанції встановив особу позивача за відсутності у нього паспорта та будь-якого іншого документа, який посвідчує його особу. Крім цього, рішення апеляційного суду є несправедливим, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального права.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції – без змін. Позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, і своїми позовами до ОСОБА_4. намагається зобов’язати останнього сплатити йому кошти за квартиру, якої вже не існує. ОСОБА_4 сам став заручником неприязних стосунків ОСОБА_1 зі своєю колишньою дружиною і дочкою, які формально своїми діями порушили його право на житло, неправомірно визнали його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та здійснили приватизацію квартири, яку у подальшому обміняли на квартиру ОСОБА_4. без участі позивача.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційне провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3 з 1988 року проживав у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2007 року шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 розірвано.