Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 405/2799/17-ц
провадження № 61-8184св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Черненка В. В., Кіселика С. А., від 19 вересня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АК КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживача.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 08 жовтня 2014 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № SAMDN86000742780810, на підставі якого вона отримала кредит у сумі 6 тис. грн. Вказаний правочин у розумінні чинного законодавства є споживчим кредитом. У період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року вона сплачувала кредит щомісячно, однак у 2016 році у зв`язку з погіршенням стану здоров`я в неї також погіршився і майновий стан. Зазначила, що вона є пенсіонером, отримує мінімальну пенсію, яка не покриває витрат на придбання медикаментів, у зв`язку із чим не мала можливості сплачувати кредитні кошти у розмірі, визначеному кредитним договором. Послалась на те, що неодноразово зверталася до банку з проханням змінити процентну ставку, пролонгувати виплати та зменшити платежі за кредитним договором, на що отримала відмову банку. Її заборгованість складає 42 190 грн, однак вона має можливість погашати борг у розмірі 200 грн щомісячно.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, зобов`язати банк списати штрафи та пеню, нараховані за кредитним договором № SAMDN86000742780810 від 08 жовтня 2014 року, зменшити відсоткову ставку за користування кредитом, пролонгувати строк дії кредитного договору на три роки, тобто до 08 жовтня 2020 року та встановити новий графік погашення кредитної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда, у складі судді Шевченко І. М., від 07 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк має право за реструктуризованими договорами звільнити позичальника від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації. Однак, позивач не зверталась до банку щодо реструктуризації суми заборгованості, що виникла за укладеним з позивачем договором. Доказів звернення до установи банку з відповідною заявою щодо реструктуризації суми заборгованості за договором, укладеним з нею, суду надано не було.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою щодо реструктуризації суми боргу за кредитним договором. У суді першої інстанції представник позивача зазначив, що з таким питанням до банку позивач не зверталася. Окрім того, при укладенні кредитного договору позивач діяла вільно, врахувавши власні інтереси, прийняла рішення про вибір контрагента та вступила з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочину, його умови (зміст), тобто сторонами спільно погоджено всі істотні умови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами не було оцінено усіх доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Судами не враховано майновий стан позивача, а також стан здоров`я, що позбавляє її можливості виконувати умови кредитного договору (сплачувати нараховані відсотки та штрафні санкції), а також можливість вирішення питання щодо реструктуризації заборгованості. При вирішенні спору судами не враховано положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживча", окрім того умови договору про встановлення будь-яких комісій є несправедливими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 жовтня 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SAMDN86000742780810, згідно умов якого позивач отримала кредит у сумі 6 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 16-18).
Позивач не заперечувала факт отримання кредитних коштів згідно вказаного кредитного договору.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.