Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 366/3185/18
провадження № 61-14226св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за касаційною скаргою адвоката Світлицького Андрія Вікторовича як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Ящук Т. І., Чогбіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк, банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № 06/1484k-06 у розмірі 80 371,69 дол. США, що складається з: 22 460,40 дол. США заборгованості за кредитом; 38 884,29 дол. США заборгованості за відсотками; 19 027,00 дол. США заборгованість за підвищеними відсотками - звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у с. Феневичі Іванківського району Київської області, кадастровий номер 3222086400:02:013:0030, що стане власністю ОСОБА_1 у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. за реєстровим № 8943; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у с. Феневичі Іванківського району Київської області, кадастровий номер 3222086400:02:013:0032, що стане власністю ОСОБА_1 у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. за реєстровим № 8953, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 25 грудня 2006 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/1484к-06, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50 000 дол. США, а відповідач зобов`язувався повернути його до 10 січня 2027 року згідно з графіком.
В забезпечення належного виконання боржником зобов`язання за кредитним договором 26 грудня 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 439.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Іванківський районний суд Київської області ухвалою від 21 травня 2019 року справу передав за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даному випадку правило виключної підсудності не застосовується, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач об`єднав позовні вимоги щодо виконання кредитного договору та договору іпотеки, який був укладений для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому спір має розглядатись за місцем реєстрації відповідача, який є стороною основного правочину, а саме кредитного договору.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 27 червня 2019 року ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 29 грудня 2018 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції помилково визначив підсудність за частиною сьомою статті 30 ЦПК України, оскільки відповідно до правил частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 23 липня 2019 року до Верховного Суду адвокат Світлицький А. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Рішення прийнято виключно на підставі доводів апеляційної скарги, що є прямим порушенням норм процесуального права, при добросовісному та суворому дотриманні відповідачем вимог ЦПК України і штучному, на його погляд, обмеженні відповідача в правах на захист, зокрема в частині права на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач склав прохальну частину апеляційної скарги або на підставі статті 379, або на підставі статті 380 ЦПК України, які апелянтом взагалі не зазначені в якості обґрунтування своїх вимог, а тому вимоги банку пред`явлені без належного дотримання норм процесуального законодавства.
Вимоги банку фактично об`єднують основне зобов`язання та правочин, вчинений на його забезпечення, а тому підлягають розгляду судом за виключною підсудністю, в порядку частини сьомої статті 30 ЦПК України (у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладення, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання).
Судова практика, наведена в апеляційній скарзі, сформована за правилами ЦПК до судової реформи - положення чинної редакції ЦПК України передбачають інші правила підсудності.
Позивач помилково застосовує рішення судів касаційної інстанції, що роз`яснюють порядок застосування статті 114 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року (до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", № 2147-УІІІ).
При цьому, стаття 114 ЦПК України не містила норми, що регулювала б виключну підсудність, аналогічну частині сьомій статті 30 ЦПК України в чинній редакції, яка є новою в порівнянні з попередньою редакцією та розширює випадки застосування виключної підсудності.
Отже, підстав керуватися позицією судів касаційної інстанції, прийнятою на підставі норм законодавства, що не враховували і не могли на той момент враховувати чинні після 15 грудня 2017 року положення, немає, що знову не дає достатнього обґрунтування апеляційної скарги позивача.
14 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Універсал Банк" на касаційну скаргу, яке мотивоване тим, що апеляційний суд чітко зазначив у постанові про те що, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Світлицький А. В. просив залишити її без задоволення, а ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 21 травня 2019 року без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Тобто, суд апеляційної інстанції врахував відзив адвоката Світлицького А.В. на апеляційну скаргу та прийняв його до уваги.
Представник банку в прохальній частині апеляційної скарги допустив технічну помилку, замість статті 379 ЦПК України (підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції) помилково зазначив статтю 376 ЦПК України, однак даний факт не впливає на вирішення цієї справи та не може бути підставою для задоволення вимог викладених у касаційній скарзі представником відповідача.