Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 645/5800/15-ц
провадження № 61-31165св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2017 року у складі судді Бабкової Т. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"; банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"; банк), про визнання частково недійсним кредитного договору.
Вимоги обґрунтовував тим, що 07 березня 2012 року сторони уклали кредитний договір шляхом підписання ним анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), на підставі якої 26 листопада 2012 року він отримав кредит у сумі 8 000 грн у вигляді встановленого ліміту на кредитну картку.
Зазначав, що третейське застереження про розгляд спорів у третейському суді при Асоціації "Дніпровський банківський союз" або в постійно діючому третейському суді при Асоціації "Юридичні компанії України", яке міститься в Умовах та Правилах, є недійсним, оскільки він не підписував Умов та Правил і не був ознайомлений із регламентами цих судів, як невід`ємної частини третейської угоди.
Крім того, справи про захист прав споживачів не підлягають розгляду у третейських судах.
У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним третейське застереження.
При розгляді справи в суді першої інстанції банк заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним третейське застереження в кредитному договорі від 26 листопада 2012 року № SAMDN52000070694251, укладеному між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1
Суди зробили висновки про те, що ОСОБА_1 у відносинах із банком є споживачем кредитних послуг, тому вирішення спору між сторонами не відноситься до компетенції третейських судів, що є підставою для визнання недійсним третейського застереження.
Крім того, суди зазначили, що наслідки спливу позовної давності за клопотанням відповідача не можуть бути застосовані, оскільки з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 03 липня 2015 року, а кредитні кошти отримав 26 листопада 2012 року, тобто в межах трирічного строку.
Короткий зміст касаційної скарги
У травні 2018 року до суду касаційної інстанції від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" поновлено строк на касаційне оскарження рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник посилається на те, що позичальник, підписавши анкету-заяву, дав згоду на обов`язковість для нього Умов та Правил.
Посилання судів на те, що третейські суди не можуть розглядати справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі послуг банку, не є підставою для визнання цього пункту договору та застереження недійсним, оскільки у випадку, коли позов споживача не є спором про захист прав споживача, третейський суд вправі розглянути його.
Крім того, безпідставними є висновки судів про те, що позов поданий з дотриманням позовної давності, оскільки анкета-заява підписана 07 березня 2012 року, тому саме з цього часу обчислюється строк, передбачений статтею 257 ЦК України.
Обставини справи
Суди встановили, що 07 березня 2012 року ОСОБА_1 подав до ПАТ КБ "ПриватБанк" анкету-заяву про приєднання Умов та Правил.
26 листопада 2012 року на підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 отримав кредитну картку "Універсальна 55 днів" за обраним тарифним пакетом зі встановленим лімітом у розмірі 8 000 грн (№ SAMDN52000070694251 від 26 листопада 2012 року).
При поданні даного позову ОСОБА_1 посилався на те, що пунктом 1.1.7.30 Умов та Правил, затверджених наказом від 05 березня 2010 року № СП-2010-255, передбачено, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, в тому числі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню, зокрема, в Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Дніпропетровський банківський союз", постійно діючому третейському суді при Асоціації "Юридичні компанії України".
Позивач вважав третейське застереження недійсним у зв`язку з тим, що кредит є споживчим, а тому всі спори, пов`язані з його виконанням, повинні розглядатися загальними судами.
08 листопада 2017 року банк подав до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.