Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 447/2015/16-ц
провадження № 61-15088св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 ,
представник позивача - адвокат Мелех Дмитро Орестович,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго",
представник відповідача - адвокат Янєв Микола Олександрович,
третя особа - ОСОБА_4,
представник третьої особи - адвокат Пеняк Іванна Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. та на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. та касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Пеняк Іванни Володимирівни на постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у зазначеному складі суддів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Закарпаттяобленерго"), третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Позовну заяву мотивувала тим, що 13 лютого 2015 року водій автомобіля "Toyota Land Cruiser" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 здійснив наїзд на велосипед "Україна", яким керував ОСОБА_5
Вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких помер. За результатами проведеного досудового слідства у кримінальному провадженні встановлено, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування своєчасного гальмування, у зв`язку із чим кримінальне провадження було закрито, про що винесено відповідну постанову від 26 серпня 2015 року.
Стверджувала, що у ОСОБА_4 настала цивільно-правова відповідальність з відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_5 оскільки смерть ОСОБА_5 спричинила сильні душевні страждання для неї ( ОСОБА_2 ), а також для малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які проявляються у пригніченому стані її та дітей, втраті спокійного сну, постійних нервових стражданнях, тривозі. Факт загибелі ОСОБА_5 спричинив зміни у способі життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила стягнути з ПАТ "Закарпаттяобленерго" моральну шкоду у розмірі 318 040 грн на її користь та по 100 000 грн на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року у складі судді Карбовніка І. М. у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ "Закарпаттяобленерго", третя особа ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відмовлено.
Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 червня 2018 року у складі судді Карбовніка І. М. заяву ПАТ "Закарпаттяобленерго" задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 червня 2018 року у складі судді Карбовніка І. М. внесено виправлення в рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року вказавши: "в позові ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ "Закарпаттяобленерго", третя особа ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" витрати, у зв`язку з проведенням експертизи у розмірі 11 637,20 грн".
Внесено виправлення в додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року а саме, замість дати винесення рішення "07 червня 2018 року" зазначити "13 червня 2018 року".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування своєчасного гальмування, у зв`язку із чим кримінальне провадження було закрито, про що винесено постанову про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2015 року.
Районний суд вважав, що можливий розмір грошової компенсації за спричинені психологічні страждання (моральну шкоду) становить 0 (нуль) мінімальних заробітних плат, при цьому посилався на висновки судово-психологічної експертизи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 27 грудня 2017 року № 4891 та 4911, у яких зазначено, що ситуація, пов`язана із загибеллю ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є психотравматичною для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і такою, яка спричинила психологічні страждання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - Мелеха Д. О. задоволено частково.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 7 червня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 7 червня 2018 року скасовано і прийнято нове рішення.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Закарпаттяобленерго" на користь ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Закарпаттяобленерго" на користь ОСОБА_1 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Закарпаттяобленерго" на користь ОСОБА_3 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року заяву ПАТ "Закарпаттяобленерго" задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" 4 547,51 грн судових витрат.
В решті заяви відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції при розгляді справи належно не дослідив докази, необхідні для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки позивачам завдана моральна шкода і така підлягає відшкодуванню власником джерела підвищеної небезпеки, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачам спричинено психологічні страждання, однак дійшов помилкового висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню в їх користь відповідає нулю, посилаючись на висновки судово-психологічних експертиз ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Суд першої інстанції не врахував, що висновки експертизи не мають переваг над іншими доказами у справі, а визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.
Суд апеляційної інстанції вказав, що не підлягає визначенню розмір моральних страждань особі оскільки рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року припинено застосування методик встановлення заподіяння моральної шкоди та методик оцінки розміру компенсації спричинених страждань (реєстраційний код 14.1.04).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах ПАТ "Закарпаттяобленерго", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, ПАТ "Закарпаттяобленерго", подано заяву про розподіл судових витрат після постановлення рішення судом касаційної інстанції, якою просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Закарпаттяобленерго" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат Пеняк І. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та вирішити питання розподілу судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах з урахуванням доповнень, ПАТ "Закарпаттяобленерго" з посиланням на постанову про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2015 року зазначило, що у діях водія ОСОБА_4 немає порушень вимог Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді загибелі велосипедиста ОСОБА_5 ". Крім того, у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують його вину.
Посилається на те, що ОСОБА_5 керував велосипедом, який не був належно обладнаний світлоповертачами та відповідно до висновку судово-токсикологічної експертизи від 04 березня 2015 року № 725/2015-т перебував у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про грубу необережність потерпілого та нехтування ним ПДР України, а отже застосуванню підлягала частина друга статті 1193 ЦК України.
Вважає, що ОСОБА_2 не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Оскільки ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування у сумі 100 000 грн, в тому числі моральної шкоди в сумі - 14 616 грн, діти ОСОБА_5 не зверталися за допомогою до психолога чи іншого лікаря з приводу факту загибелі батька, сім`я не має заборгованостей зі сплати комунальних послуг, успішність дітей у школі не змінилася, відтак вважає, що спосіб життя сім`ї померлого у гіршу сторону не змінився, отже моральна шкода не підлягає відшкодуванню.
Зазначає, що судами не встановлювалося матеріальне становище та фінансові можливості ОСОБА_4 для відшкодування моральної шкоди, учасниками справи жодні докази на підтвердження такої обставини не подавалися і такі докази не витребовувалися.
Посилаючись на частину першу статті 1172 ЦК України вважає, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 не виконував своїх трудових обов`язків, тому ПАТ "Закарпаттяобленерго" відповідальності не несе.
Стверджує, що представник ОСОБА_2 - адвокат Мелех Д. О. в суді першої та апеляційної інстанцій не мав повноважень на представництво інтересів позивачів та подання у їх інтересах апеляційної скарги. Крім того, вважає, що на час подання апеляційних скарг ОСОБА_3 набув повноліття, отже його мати не могла діяти від його імені та в його інтересах, як законний представник.
Звертає увагу суду на те, що суд апеляційної інстанції при скасуванні додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 червня 2018 року допустив грубе порушення норм процесуального права та не врахував ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 13 червня 2018 року згідно із якою виправлено описку та постановлено замість дати винесення рішення "07 червня 2018 року" зазначити "13 червня 2018 року".
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Пеняк І. В. є аналогічними доводам касаційних скарг ПАТ "Закарпаттяобленерго" та повторного опису не потребують.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мелех Д. О. подав відзив на касаційні скарги ПАТ "Закарпаттяобленерго", у якому зазначив, що твердження заявника про грубу необережність потерпілого під час вчинення ДТП не встановлена ні на етапі досудового слідства, ні судами попередніх інстанцій. При цьому вважає, що доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 1193 ЦК України є помилковими.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку висновкам судово-психологічної експертизи від 27 грудня 2017 року № 4891 та № 4911 та зазначив, що висновки експертиз не мають переваг над іншими доказами у справі.
Щодо доводів заявника про відсутність у представника повноважень на подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_3 та недолучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень позивачів, вказав, що такі необґрунтовані оскільки судове засідання проводилось з викликом сторін, суд перевіряв повноваження адвоката та з`ясовував думку ОСОБА_3 з приводу апеляційної скарги. Посилається на постанову Верховного Суду України у справі № 908/1101/17.
Щодо твердження заявника про те, що показання позивачів не є засобом доказування вказав, що при вирішенні такого питання як визначення розміру моральної шкоди заподіяної смертю близької людини, неможливо не врахувати доводи осіб, яким була заподіяна шкода оскільки питання моральної шкоди є дуже особистим і нерозривно пов`язане з особою. Отже, вважає, що суд апеляційної інстанції правильно заслухав усні пояснення позивачів та прийняв до уваги письмові.
Вказує, що оскільки апеляційний суду прийшов до висновку про скасування первісного (основного) рішення, отже згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" це призводить до втрати законної сили додатковим рішенням суду. Крім того, в судовому засіданні не було досліджено розрахунок витрат на правничу допомогу та акт про надання правничої допомоги, що є обов`язковим елементом при прийнятті рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судових витрат зазначає, що оскільки позов було задоволено повністю, відтак відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України витрати покладено на відповідача у повному обсязі. Зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджено належними доказами,
Отже, вважає, що апеляційним судом не було допущено жодних порушень по суті справи, тому скасування рішення призведе до невиправданого обмеження права позивачів на справедливий судовий розгляд та буде суперечити суті судочинства, оскільки затягування процесу є вигідним лише для відповідача.
Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Мелехом Д. О. було подано відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 -адвоката Пеняк І. В., у якому заперечення проти касаційної скарги є аналогічними запереченням на касаційну скаргу ПАТ "Закарпаттяобленерго".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 лютого 2015 року близько 19 год на 578 км + 650 м автодороги Київ - Чоп у Миколаївському районі Львівської області водій автомобіля "Toyota Land Cruiser" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 здійснив наїзд на велосипед "Україна", яким керував ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ущкодження, від яких помер.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140250000169 від 13 лютого 2015 року закрито у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (том 1 а. с. 3-9).
Згідно з висновками судово-психологічної експертизи від 27 грудня 2017 року № 4891 та № 4911 ситуація, яка пов`язана зі смертю ОСОБА_5 внаслідок ДТП, є психотравматичною для ОСОБА_1 та ОСОБА_3, останнім спричинені психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Можливий розмір грошової компенсації за спричинені психологічні страждання (моральну шкоду) становить 0 (нуль) мінімальних заробітних плат.
Відповідно до наказу від 30 листопада 2012 року № 959-К ОСОБА_4 виконує обов`язки генерального директора ПАТ "Закарпаттяобленерго".
Наказом від 13 лютого 2015 року № 68 про службове відрядження ОСОБА_4 відряджений до м. Тернополя на ТОВ "Елітар" для вирішення виробничих питань товариства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "Закарпаттяобленерго" на постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ПАТ "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Пеняк І. В. на постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року задоволенню не підлягає.