Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1841/09
провадження № 61-21799св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року у складі судді Пашнєва В. Г. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого
є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
ПАТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованостіза кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2007 року між банком
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAXRRX13200208, відповідно до умов якого, банк надав останньому кредитні кошти у розмірі
1 666, 80 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2008 року.
ОСОБА_1 своїх зобов`язаннь за вказаним кредитним договором
не виконав, у зв`язку із чим станом на 30 січня 2009 року у нього утворилась заборгованість у сумі 3 836,16 грн, яка складається: із заборгованості за кредитом - 760,45 грн, заборгованості за процентам за користування кредитом - 1 603,68 грн, заборгованості за комісією за користування кредитом - 326,27 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 724,54 грн, судового штрафу (фіксована сума) - 250 грн, судового штрафу (процент) - 170,77 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором
від 25 лютого 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2007 року № HAXRRX13200208 у розмірі 3 836,16 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню, тому позовні вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 01 червня 2009 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до оглянутого в судовому засіданні оригіналу квитанції від 07 лютого 2017 року № 17156646 про оплату ОСОБА_1 заборгованості в сумі 4 387,14 грн, яка отримана Ленінським відділом Державної виконавчої служби на виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року, останній повернув кошти банку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 2-1841/09 із Ленінського районного суд м. Харкова.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
03 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний кредитний договір
від 25 лютого 2007 року з ЗАТ КБ "ПриватБанк" не укладав та не підписував. Про розгляд справи у судді першої інстанції повідомлений не був. Про наявність рішення Ленінського районного суду від 01 червня 2009 року, яким стягнуто з нього заборгованості за кредитним договором дізнався лише у 2017 році.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAXRRX13200208, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в розмірі 1 666,80 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2008 року.
ЗАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за указаним кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 для споживчих потреб.
Відповідно до заяви позичальника від 25 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 666,80 грн, та підтвердив своїм підписом згоду на те, що підписана ним заява позичальника разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.2.2. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник зобов`язується погашати кредит в порядку і в строки відповідно до заяви.
Згідно з пунктом 5.1 вищевказаних Умов у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні.
Про порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором, більше ніж за 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 250 гривень +5% від суми позову (пункт 5.3).
За розрахунком банку станом на 30 січня 2009 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 3 836,16 грн, яка складається:
із заборгованості за кредитом - 760,45 грн, заборгованості за процентам
за користування кредитом - 1 603,68 грн, заборгованості за комісією
за користування кредитом - 326,27 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 724,54 грн, судового штрафу (фіксована сума) - 250 грн, судового штрафу (процент) - 170,77 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають з огляду на таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку -
ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.