Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 369/5462/16-ц
провадження № 61-29588св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року ускладі судді Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 січня 2014 року на підставі договору дарування він подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 березня 2012 року.
Укладаючи договір дарування, він не врахував того, що на момент дарування квартири діяв кредитний договір, укладений між ним і відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" від 24 грудня 2007 року. Предметом указаного кредитного договору було надання коштів на придбання цінних паперів з подальшим обміном їх на житлову площу. Отже, згідно указаного договору він не мав права дарувати, чи вчиняти будь-які інші дії щодо відчуженню майна. Наявність істотних обставин щодо предмету договору дарування не давали йому можливості розпоряджатися квартирою на свій розсуд у зв`язку з обмеженням накладеними умовами кредитного договору.
ОСОБА_5 зазначав, що договір дарування укладено внаслідок помилки та за наявності обставин, що мають істотне значення. На момент укладення договору існував обов`язок передати майно в іпотеку, який також істотно обмежував його права відносно предмету дарування.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просив суд визнати договір дарування квартири, укладений 17 січня 2014 року між ним та ОСОБА_3, недійсним, та зобов`язати останню повернути йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у задоволені позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів того, що він не мав наміру укласти оскаржуваний договір дарування.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Позивач також не надав суду доказів того, що він помилявся з приводу природи договору дарування та не розумів зміст прав і обов`язків, які у нього виникнуть на підставі такого правочину.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги усунув не у повному обсязі, у тому числі не сплатив судовий збір, тому відповідно до статей 121, 297 ЦПК України 2004 року визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув заявникові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 рокув указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/5462/16-ц із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У грудні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
07 червня 2019 року системою автоматизованого розподілу визначено суддю-доповідача у вищевказаній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5 , оскільки він отримав конверт Апеляційного суду Київської області у якому була наявна лише копія ухвали Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року, а копія апеляційної скарги та оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги були відсутні. Ухвалою апеляційного суду не було вирішено питання про повернення йому судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. В указаний ухвалою суду строк він усунув недоліки апеляційної скарги, проте апеляційний суд визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у задоволені позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним відмовлено (а.с.149-152).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 14 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (а.с.153-154).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання ухвали та запропоновано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 510,00 грн, виконати вимоги статті 295 ЦПК України 2004 року та значити в апеляційній скарзі: ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); надати клопотання особи, яка подала скаргу та зазначити перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Також відповідно до частини п`ятої статті 295 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги необхідно було додати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі (а. с. 160).