ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа № 240/445/19
адміністративне провадження № К/9901/23026/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №240/445/19
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0409 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Моніча Б.С., суддів: Охрімчук І.Г., Капустинського М.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
В січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0409 (далі - відповідач) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини А0409 яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
зобов`язати військову частину А0409 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку, подати протягом п`ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною 1 статті 382 КАС України.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач розрахував одноразову грошову допомогу при звільненні без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0409, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов`язано Військову частину А0409 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та має враховуватись при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військова частина А0409 подала апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу Військової частини А0409 задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Cуд апеляційної інстанції посилаючись на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 19 червня 2018 року у справі № 825/1138/17 та від 03 квітня 2019 року у справі № 808/2189/16 мотивував своє рішення тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого військовослужбовцям нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні. Апеляційний суд при цьому, з-поміж іншого, послався на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 листопада 2010 року за №1194/18489.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
14 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи Інструкцію № 595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 жовтня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
16 вересня 2019 року від Військової частини А0409 надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить відмовити в її задоволенні повністю, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив службу у Збройних силах України, під час проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини А0409. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 03.03.2015 № 82 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я). Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2731 (по стройовій частині), підполковника ОСОБА_1 із 12 травня 2015 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
З матеріалів справи слідує, що Військовою частиною А0409 розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Позивач вважає такі дії Військової частини А0409 протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Так, підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.