ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/8801/14
касаційне провадження №К/9901/12766/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Желєзного І.В., Саприкіної І.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецавтотранс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 (головуючий суддя: Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Заверуха О.Б., Мікула О.І.) у справі №813/8801/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (далі - УПФУ в Личаківському районі м. Львова або позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроспецавтотранс" (далі - ТОВ "Діпроспецавтотранс" або відповідача), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з ТОВ "Діпроспецавтотранс" на користь УПФУ в Личаківському районі м. Львова заборгованість за період з липня по грудень 2014 року у сумі 102 429,27 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним були направлені відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон № 1977-XII), і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період липень - грудень 2014 року, однак різниця між сумою пенсії ТОВ "Діпроспецавтотранс" у добровільному порядку не відшкодована, що зумовило звернення з цим позовом до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем не виконано передбачений Законом № 1977-XII обов`язок в частині сплати у встановлений строк до органу Пенсійного фонду коштів для фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Судами попередній інстанцій також встановлено, що Орендне підприємство "Діпроспецавтотранс", а відповідно і ТОВ "Діпроспецавтотранс", є правонаступником Державного інституту з проектування заводів спеціалізованого автомобільного транспорту, а тому на відповідача покладено обов`язок відшкодувати пенсійному органу різницю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Діпроспецавтотранс" подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для стягнення із відповідача різниці наукових пенсій є факт встановлення правонаступництва, однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтверджували те, що ТОВ "Діпроспецавтотранс" є правонаступником Державного інституту з проектування заводів спеціалізованого автомобільного транспорту, у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення із відповідача заборгованості у заявленому розмірі. Також скаржник вказує на те, що ТОВ "Діпроспецавтотранс" не є науковою установою, а тому на нього не поширюються положення Закону № 1977-XII.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу ТОВ "Діпроспецавтотранс" без задоволення.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що пенсійним органом направлені відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII, і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період липень-грудень 2014 року по 37 особам всього на суму 102 429,27 грн.
Втім, відповідачем у добровільному порядку різниця між сумою пенсії не відшкодована, що зумовило звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Економічні, соціальні та правові гарантії наукової та науково-технічної діяльності врегульовані Законом №1977-XII.
Відповідно до приписів статті 1 Закону №1977-XII науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов`язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.
Згідно положень статті 24 Закону №1977-XII різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (далі - Порядок).