ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 295/3910/18
провадження № 51- 2696 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої - Вус С. М.,
суддів: Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Сопілко А. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сопілко Алли Іванівни подану в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 19 грудня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2018 року за № 12018060020000762, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Макарівського районного суду Київської області від 06 травня 2016 року за ч. 3 ст. 297 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з визначеним іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення
Вироком Богунського районного суду міста Житомира від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено йому покарання за цим законом - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ухвалено частково приєднати до покарання невідбуте ОСОБА_1 покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 06 травня 2016 року та призначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта. Вирішено питання з речовими доказами.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року зазначений вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції, який ухвалою апеляційного суду залишено без змін, 16 лютого 2018 року, близько 04 год., ОСОБА_1 перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 м. Житомирі, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна поєднаний з проникненням у житло, таємно, з метою особистого збагачення, переліз через паркан та, шляхом зриву замка, проник до вказаного будинку, де викрав належне потерпілому ОСОБА_2 майно на загальну суму 1698 гривень 98 коп. Внаслідок вчинення злочину, ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Посилається на допущені судами першої та апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1, а також вказує, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Так захисником зазначено, що суд першої інстанції при ухвалені вироку послався на недопустимі докази та допустив ряд процесуальних порушень, оцінка яких залишилась поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Сопілко А.І., касаційну скаргу подану в інтересах засудженого ОСОБА_1 підтримала з наведених у ній підстав.
Прокурор Матюшева О.Є. касаційну скаргу не підтримала і просила її відхилити, а оспорювані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.