Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/8299/16-ц
провадження № 61-9882св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Траврика",
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Полібудсервіс Плюс", ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року у складі судді Хоменко О. Л. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Волошиної В. М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (далі - ПАТ "Банк "Таврика"), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Полібудсервіс Плюс" (далі - ТОВ "Полібудсервіс Плюс"), ОСОБА_2, в якому просив застосувати наслідки нікчемного правочину та зобов`язати відповідача повернути йому квартиру АДРЕСА_1, скасувати рішення про Державну реєстрацію іпотеки №21726293 від 02 червня 2015 року в Державному реєстрі іпотек, скасувати рішення про державну реєстрацію обтяжень №6505829 від 01 лютого 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2008 року між АБ "Таврика" та ТОВ "Полібудсервіс Плюс" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №11-08-КЛ, предметом якого є надання кредитних коштів в сумі 1 300 000 грн строком до 29 січня 2010 року.
Цього ж дня між АБ "Таврика" та позивачем укладено договір іпотеки, за яким позивач в забезпечення повного і своєчасного виконання боржником зобов`язання за кредитним договором, передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що договір поруки в письмовій формі між ним та відповідачем не укладався, що суперечить частині четвертій статті 203 ЦК України, а тому такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається, у зв`язку із чим він не набув обов`язків майнового поручителя та не несе відповідальності перед відповідачем за зобов`язаннями третіх осіб.
Посилаючись на те, що він не є боржником за кредитним договором та не є майновим поручителем відповідно до нікчемного правочину (договору поруки), то сторони договору іпотеки не набули прав та обов`язків іпотекодержателя та іпотекодавця за відсутності основного зобов`язання за договором іпотеки, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 01 лютого 2008 року передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Полібудсервіс Плюс" за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №11-08-КЛ від 01 лютого 2008 року. Таким чином, договір поруки між сторонами не укладався, а тому не можуть бути застосовані наслідки недійсності нікчемного правочину, передбачені статтею 216 ЦК України, щодо правочину, який не укладався.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення не передаючи справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із відсутністю оформлення між сторонами договору поруки, як окремого договору, позивач не набув зобов`язань перед кредитором на підставі того, що договір іпотеки за своїм правовим характером є договором застави, і не містить жодного пункту про те, що він бере на себе зобов`язання нести відповідальність за іншу особу. Між ним та відповідачем не був підписаний договір поруки, а був підписаний іпотечний договір, за яким він де-юре не є майновим поручителем, а де-факто є майновим поручителем незаконно, оскільки його нерухоме майно знаходиться в заставі відповідача. Вважає, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 263-264 ЦПК України належним чином не встановили характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та не надали їм відповідної правової оцінки.
Відзив до суду касаційної інстанції не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 752/8299/16-ц з Голосіївського районного суду м. Києва.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 01 лютого 2008 року між АБ "Таврика" та ТОВ "Полібудсервіс Плюс" укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №11-08-КЛ, предметом якого є надання кредитних коштів в сумі 1 300 000 грн строком до 29 січня 2010 року.
Цього ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між позивачем та АБ "Таврика" укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31 березня 2016 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.