Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 552/855/18
провадження № 61-41346св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2018 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Хіль Л. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"; банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"; банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обґрунтовував вимоги тим, що 04 січня 2013 року між ним і відповідачем укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Умови та Правила), відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1 300 грн шляхом установлення ліміту на кредитній картці (строк її дії до липня 2017 року) зі сплатою 30 % річних.
Позичальник належним чином не виконував умов договору, у зв`язку з чим розмір кредитної заборгованості станом на 31 грудня 2017 року становить 23 996 грн 76 коп., із яких: 162 грн 80 коп. - заборгованість за кредитом, 18 215 грн 07 коп. - заборгованість за відсотками, 4 000 грн - комісія та пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 1 118 грн 89 коп. - штраф (відсоткова складова).
Ураховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суди виходили з того, що банк пропустив позовну давність, про наслідки спливу якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2018 року до суду касаційної інстанції від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі з підстав, передбачених пунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає необґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц.
Суди не звернули увагу на те, що строк виданої відповідачу кредитної картки встановлений до липня 2017 року і саме з цього часу повинна обчислюватись позовна давність.
Перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Короткий зміст відзиву
Від ОСОБА_1. надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень.
Обставини справи
Суди встановили, що 04 січня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил.
При поданні позову банк зазначав, що відповідач отримав кредит у сумі 1 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних.
Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" термін дії картки № НОМЕР_1 установлений до липня 2017 року.
Станом на 31 грудня 2017 року розмір заборгованості становить 23 996 грн 76 коп., із яких: 162 грн 80 коп. - заборгованість за кредитом, 18 215 грн 07 коп. - заборгованість за відсотками, 4 000 грн - комісія та пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 1 118 грн 89 коп. - штраф (відсоткова складова).
Позичальник добровільно борг не погасив, що стало підставою даного позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.
Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржені судові рішення відповідають не в повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Стосовно вимог про стягнення відсотків, штрафів, пені і комісії за кредитним договором
При відмові у стягненні з позичальника відсотків, штрафів, пені і комісії суди виходили з того, що банк пропустив позовну давність за такими вимогами.
Крім того, суд першої інстанції послався на недопустимість одночасного нарахування штрафів і пені за несвоєчасність виконання зобов`язання, а також на те, що у розрахунку заборгованості за кредитним договором відсутнє розмежування пені та комісії.
Колегія не може повністю погодитися з цими висновками судів із таких міркувань.
У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.