Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 127/12369/18
провадження № 61-1374св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Журавель В. І. (суддя-доповідач)
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року у складі судді Воробйова В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - Управління ДМС у Вінницькій області) про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниці та від народження проживав разом зі своїми батьками та сестрою у квартирі АДРЕСА_1, навчався у Вінницькій середній школі № 29, яку закінчив у 1985 році. Після закінчення школи і до 1989 року працював на Вінницькому м`ясокомбінаті.
Вироком Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 жовтня 1985 року він був засуджений до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік 6 місяців; вироком цього ж суду від 12 січня 1988 року - до 2 років виправних робіт без позбавлення волі з відрахуванням на користь держави 20 % місячного заробітку; вироком цього ж суду від 02 червня 1989 року - до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
З 13 лютого 1989 року він утримувався у слідчому ізоляторі, а з 10 липня 1989 року до 13 лютого 1993 року - відбував покарання у вигляді позбавлення волі в державній установі "Шепетівська виправна колонія № 98". З 1993 року знову проживав з батьками за вказаною вище адресою.
Вироком Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 травня 1999 року він знову був засуджений до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та відбував покарання з 06 січня 1999 року до 29 грудня 2006 року у виправно-трудовій колонії № 33 у Донецькій області.
У період відбування ним покарання за вчинення кримінальних правопорушень померли його батьки, сестра продала квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживав та був зареєстрований до засудження, всі його документи зникли, а в комунальному підприємстві "Житлово-експлуатаційна контора № 15" не збереглись дані про його реєстрацію у ній.
Повернувшись з місць позбавлення волі, у 2017 році він звернувся до 2 міського відділу у місті Вінниці Управління ДМС у Вінницькій області з заявою про видачу йому паспорту замість утраченого, проте останнім було видано довідку від 19 грудня 2017 року № 22/8869 про те, що особу заявника встановлено, але не встановлено його належності до громадянства будь-якої держави, у зв`язку з чим йому не може бути видано новий паспорт громадянина України.
У подальшому він звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, яку судом 21 березня 2018 року залишено без розгляду у зв`язку з існуванням спору про право між заявником та заінтересованою особою.
Посилаючись на вказані обставини та на те, що з дня народження і до теперішнього часу проживає на території України, просив визнати факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Вінниця, постійно проживав на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів вважав доведеним факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Управління ДМС у Вінницькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, зокрема, статі 19 ЦПК України, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що позовна заява ОСОБА_2 подана з порушенням предметної та суб`єктної юрисдикції, оскільки така заява з вимогами про встановлення факту має розглядатися в окремому провадженні за участю заявника та заінтересованої особи, а не у позовному провадженні, як розглянули суди попередніх інстанцій.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України та витребувано справу з Вінницького міського суду Вінницької області.
У задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справу 127/12369/18 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу № 127/12369/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року - повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи щодо підстав оскарження судових рішень не стосуються питань предметної чи суб`єктної юрисдикції спору, а стосуються форми звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниці, про що 04 червня 1968 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області вчинено актовий запис № 1141, на підставі якого 23 січня 2007 року повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Його батьками записані: батько ОСОБА_3 - за національністю українець та мати ОСОБА_4 - за національністю українка.
Вироком Замостянського районного суду міста Вінниці від 22 грудня 1989 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Вінниця, громадянина СРСР, визнано винним у вчинені злочину за частиною другою статті 141 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі. З 13 лютого 1989 року він утримувався у слідчому ізоляторі, а з 10 липня 1989 року до 13 лютого 1993 року відбував покарання в державній установі "Шепетівська виправна колонія № 98".
Відповідно до актів мешканців квартир № № 37, АДРЕСА_4 від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1 від народження до 06 січня 1999 року.
У вступній частині вироку Замостянського районного суду міста Вінниці від 20 травня 1999 року, яким ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 142 КК України до 8 років позбавлення волі, національність останнього зазначена українець. Згідно з цим вироком він відбував покарання з 06 січня 1999 року до 29 грудня 2006 року у виправно-трудовій колонії № 33 в Донецькій області.
20 лютого 2007 року в. о. начальника Замостянського ВМ затверджено висновок за заявою ОСОБА_1 про втрату паспорта серії НОМЕР_2, виданого Замостянським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ, яким установлено, що заявнику 15 листопада 1985 року видавався вказаний паспорт, проте належності останнього до громадянства не виявлено.
Згідно з довідкою 2 міського відділу у місті Вінниці Управління ДМС у Вінницькій області від 19 грудня 2017 року № 22/8869 не встановлено належність ОСОБА_1 до громадянства будь-якої держави.