Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 661/2514/18
провадження № 61-8927св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення.
Свої вимоги мотивував тим, що з 01 березня 2002 року він перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після укладення шлюбу за згодою дружини вселився та був зареєстрований в належній їй на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1 .
Після припинення шлюбно-сімейних відносин у листопаді 2017 року ОСОБА_2 вигнала його з квартири, змінила замки та перешкоджає користуватися зазначеним житловим приміщенням.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року шлюб між ними розірвано.
Посилаючись на те, що в квартирі залишилось майно, нажите ним та відповідачем в період зареєстрованого шлюбу, техніка, предмети побуту та, вважаючи дії відповідача такими, що перешкоджають йому користуватися квартирою, право на проживання в якій виникло на підставі закону і не припинилося внаслідок розірвання шлюбу, просив суд усунути йому перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення до неї.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому, посилаючись на положення статей 319, 321, 379, 405 ЦК України, просила визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ОСОБА_1 створив нову сім`ю без реєстрації шлюбу та за власним бажанням виселився з належної їй на праві власності квартири, забравши свої особисті речі.
Зазначала, що колишній чоловік не проживає у спірній квартирі більше року без поважних причин, перешкоди в користуванні житлом вона йому не чинила, виселився з неї на інше місце проживання і не приймає участі в утриманні житла та витратах щодо оплати житлово-комунальних послуг, не є членом її сім`ї та створив нову сім`ю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції виходив із того, що сервітутне право ОСОБА_1 на користування чужим майном (спірною квартирою) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна, оскільки він на день звернення до суду в квартирі як член сім`ї власника більше одного року не проживав, нею не користувався. Крім того, суд зазначив, що з позовними вимогами про визнання права користування спірним житлом ОСОБА_1 до суду не звертався, а правом такої вимоги, як усунення перешкод у здійсненні права користування спірною квартирою, має лише власник житла, яким ОСОБА_1 не є.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не довела факт вибуття ОСОБА_1 на інше постійне місце проживання. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 після припинення сімейних відносин із власником квартири не втрачав інтересу до спірного житлового приміщення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що спірні правовідносини регулюються статтею 156 ЖК України, яка не була застосована судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, скасувати додаткове рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 грудня 2018 року та стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд не врахував норми статті 391 ЦК України, яка визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь - яких усунень свого порушеного права від будь - яких осіб будь- яким шляхом, який власник вважає прийнятим. Суд помилково послався на статі 64, 156 ЖК України, які не поширюються на спірні правовідносини.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням і вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Витребувано з Новокаховського міського суду Херсонської області справу № 661/2514/18.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 01 березня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 вересня 2001 року ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, в якій з 22 травня 2002 року зареєстрований ОСОБА_1 .
Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року.
Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу суд установив, що сторони шлюбних стосунків не підтримують, разом не проживають, спільне господарство не ведуть. ОСОБА_1 в своїй письмовій, адресованій суду, заяві позов повністю визнав, проти викладених у ньому обставин не заперечував.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Обґрунтовуючи підстави первісного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що постійно проживав у спірній квартирі, проте у листопаді 2017 року був змушений виселитись із неї, оскільки фактично шлюбні стосунки між ним та дружиною припинились, остання змінила на дверях замки та не пускає його в квартиру, чим порушує встановлений законом сервітут (право користування), а тому він, як особа, яка має речове право на чуже майно, має право на його захист, у тому числі і від власника майна.
Звертаючись 03 вересня 2018 року до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила визнати відповідача (за зустрічним позовом), який є її колишнім чоловіком, таким, що втратив право користування квартирою, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Як на правову підставу позову посилалася на статтю 391, частину другу статті 405 ЦК України та вказувала, що він більше року, а саме з 01 вересня 2017 року у спірній квартирі не проживає без поважних причин.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.