ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 201/9139/18
Провадження № 14-321цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "УФК"),
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ "УФК"
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.
у цивільній справі за позовом ТОВ "УФК" до АТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про звільнення майна з-під арешту та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ТОВ "УФК" звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило звільнити з-під арешту житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ "УФК" зазначило, що 30 серпня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк", банк) та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11205988000, за яким останній отримав у кредит 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 010 000,00 грн. Того самого дня сторони уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 теперішні час - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0566 га з кадастровим номером 1210100000:03:146:0014, яка належала іпотекодавцю на праві власності.
17 листопада 2016 року ТОВ "УФК" та Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" як правонаступник АКІБ "УкрСиббанк" уклали договір факторингу № 49, за яким до ТОВ "УФК" перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2007 року № 11205988000. Також 14 грудня 2016 року сторони уклали договір факторингу про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30 серпня 2007 року, укладеним АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .
Позивач вважав, що набув права вимоги на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконав.
Боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У серпні 2018 року позивачу як новому власнику майна стало відомо про наявність обтяження на вказане нерухоме майно, а саме арешту, накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197.
Указаний арешт майна унеможливлює реалізацію права власності позивача на розпорядження нерухомим майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, ТОВ "УФК" просило скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір виник між банком та фізичною особою з договору про надання споживчого кредиту, тобто із цивільних, а не господарських відносин, і відсутній у переліку спорів, зазначеному у Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК України), а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 22 травня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.