ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 607/19075/15
провадження № 14-383цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович (далі - Приватний нотаріус), Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області (далі - Реєстраційна служба),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів Ткача З. Є., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса, ТОВ "ФК "Вектор плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба, про скасування рішення, встановлення факту безпідставної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації, витребування та повернення майна та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який під час розгляду справи збільшив та остаточно просив установити факт безпідставної реєстрації Приватним нотаріусом права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "ФК "Вектор плюс"; витребувати вказану квартиру з незаконного володіння ТОВ "ФК "Вектор плюс" та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за цим товариством.
На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що Приватний нотаріус безпідставно вніс запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ ""ФК "Вектор плюс", оскільки жодних доказів укладання окремого правочину - договору про задоволення вимог іпотекодержателяне надано.
ОСОБА_1 вважав, що вказане майно вибуло з його законного володіння протиправно та перебуває в незаконному володінні відповідача. У Приватного нотаріуса були відсутні правові підстави реєструвати право власності на квартиру позивача за заявою ТОВ "ФК "Вектор плюс".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Приватного нотаріуса від 08 липня 2015 року № 22682447 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор плюс".
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що спір про оскарження дій або бездіяльності Приватного нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року (суддя Братасюк В. М.) позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ТОВ "ФК "Вектор плюс" та повернуто ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 зі скасуванням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ "ФК "Вектор плюс" на зазначену квартиру від 08 липня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що спірна квартира, яка була відчужена за рішенням Приватного нотаріуса, вибула з володіння ОСОБА_1 поза його волею, оскільки, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Приватний нотаріус порушив порядок проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, здійснив державну реєстрацію майна з перевищенням наданих законом повноважень. Реєстрація суперечить Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки квартира, яка належить позивачу, відповідає усім вимогам, які встановлені цим Законом, та на неї розповсюджується дія мораторію.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор плюс" задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд вважав, що, розглянувши позовні вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації з мотивів, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції по суті вирішив позовну вимогу про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Оскільки питання щодо визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вирішено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року, то підстав для задоволення позову немає.
Посилаючись на вказане, апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави для висновку про незаконне набуття ТОВ "ФК "Вектор плюс" права власності на квартиру АДРЕСА_1 у спосіб, погоджений сторонами в іпотечному договорі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення зобов`язань, тобто спір не є публічно-правовим.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, не містять ознак публічності, так як діями відповідача зачіпаються права позивача у сфері приватноправових відносин, захист яких має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Особа, яка подала касаційну скаргу, вважала, що суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства, а апеляційний суд навпаки зробив помилкові висновки.
Суд апеляційної інстанції помилково не застосував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-14а16 щодо юрисдикції спору, який виник між сторонами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, а ухвалою від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Суди встановили, що 22 травня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_1 набув у власність зазначене нерухоме майно.
22 травня 2007 року ОСОБА_1 уклав із Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк", Банк) кредитний договір № 1901/0507/71-140 та на забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим договором передав в іпотеку Банку за договором від 22 травня 2007 року, укладеним між тими ж сторонами, зазначену квартиру.
У подальшому Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), яке є правонаступником АКБ "ТАС Комерцбанк", на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 відступило ТОВ "ФК "Вектор плюс" право вимоги заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2007 року № 1901/0507/71-140, укладеним з ОСОБА_1 .
На підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного 28 листопада 2012 року, ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "ФК "Вектор плюс" як новому іпотекодержателю всі права первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами.
Суди вважали установленим факт, що ТОВ "ФК "Вектор плюс" набуло статусу іпотекодержателя за договором іпотеки від 22 травня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1
08 липня 2015 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" звернулося із заявою до Приватного нотаріуса про виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до іпотечного договору, посвідченого Приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 4894, щодо спірної квартири, та проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за товариством. Заяву зареєстровано в реєстрі за № 2481.
Крім цього, ТОВ "ФК "Вектор плюс" подало окремо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 12229527 на зазначену квартиру.
08 липня 2015 року Приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор плюс".
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 грудня 2015 року, номер запису 10323801, підставою виникнення права власності у ТОВ "ФК "Вектор плюс" на вказану квартиру зазначено договір іпотеки від 22 травня 2007 року.
Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено у статті 15 ЦПК України (в зазначеній редакції), а саме: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у вказаній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.