Постанова
іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 607/2667/17-к
провадження № 51 - 8056 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Пашкова Є.Є.,
представника цивільного відповідача ОСОБА_7 .
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача - директора Дочірнього підприємства фірма "Альтфатер Тернопіль" ОСОБА_6. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 4 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210000000209 за обвинуваченням
ОСОБА_3 ,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Пустомити Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_4,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" суд звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
Цим же вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_4 та постановлено стягнути на її користь з ДП фірма "Альтфатер Тернопіль" в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Прийняте рішення щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він 3 грудня 2016 року о 2 годині 40 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем-сміттєвозом "MAN М 44 25.264", д.р.н. НОМЕР_1, та рухаючись заднім ходом від вул. Купчинського на прилеглій території до будинків вулиці Петлюри у місті Тернополі в напрямку будинку №2, порушив вимоги пунктів 1.5, 1.10 (в частині визначення поняття "безпечна швидкість", "дорожні умови" та "дорожня обстановка"), 2.3 "б", 12.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України та вимоги пунктів 1.3, 3.11, 3.11.1, 6.1 Інструкції з охорони праці, затвердженої наказом директора ДП "Фірма Альтфатер Тернопіль" №29/оп від 1 вересня 2013 року, всупереч яким при просуванні сміттєвоза заднім ходом двоє вантажників, які були зобов`язані контролювати безпеку руху і давати вказівки водію, знаходячись позаду автомобіля так, щоб водій постійно бачив їх у дзеркала заднього виду, знаходилися в салоні автомобіля.
Унаслідок порушення вище перелічених пунктів Правил дорожнього руху України та Інструкції, ОСОБА_3, рухаючись заднім ходом в темну пору добу на ділянці з недостатньою видимістю скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який знаходився на проїзній частині позаду даного автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Апеляційний суд Тернопільської області ухвалою від 4 липня 2018 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, а саме задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 та постановив стягнути на її користь з ДП фірма "Альтфатер Тернопіль" в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. В решті цей вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача - директор Дочірнього підприємства фірма "Альтфатер Тернопіль" ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що при вирішенні цивільного позову суд не застосував правові норми, що регулюють такі правовідносини, не врахував положення ЦПК України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Стверджує, що судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ "Страхова компанія "Уніка", а надалі в апеляційному суді надано докази на підтвердження виплати потерпілій ОСОБА_4 цим страховиком страхового відшкодування, проте суд апеляційної інстанції не прийняв рішення з урахуванням цивільної відповідальності останнього. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, який належить товариству, була застрахована, а тому завдану шкоду, у межах суми страхового відшкодування, має бути стягнуто із страхової компанії. Крім того, вважає, що апеляційний суд необґрунтовано збільшив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 та не врахував при цьому поведінку пішохода ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях потерпіла ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
У судовому засіданні представник цивільного відповідача ОСОБА_7 просив задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Прокурор Пашков Є.Є. у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінального процесуального закону щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення в частині задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_4 . Також прокурор Пашков Є.Є. зазначив, що при стягненні моральної шкоди на користь потерпілої суд мав врахувати те, що цивільна відповідальність ДП фірма "Альтфатер Тернопіль" була застрахована. З цих підстав доводи касаційної скарги вважав частково обґрунтованими та зазначив про необхідність скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, призначене покарання та звільнення від його відбування на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" не оскаржуються.
Що стосується доводів про неправильне вирішення цивільного позову, то вони заслуговують на увагу.
Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
За загальним правилом, встановленим частиною 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Згідно з частинами 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.