Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 607/10208/16-ц
провадження № 61-18571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року у складі судді Сташків Н. М., та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б., Загорського О. О.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн та матеріальної шкоди в розмірі 23 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2015 року з вини відповідача, який, керуючи транспортним засобом марки "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, трапилась дорожньо-транспортна пригода.
ОСОБА_2 допустив наїзд на неї, коли вона переходила проїзну частину дороги на нерегульованому пішохідному переході. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на стегні й гомілці, забій м`яких тканин ліктьового та колінного суглобів, підвивих шийного відділу хребта, а також посттравматичну правобічну пневмонію. Внаслідок чого з 15 по 25 січня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а загалом на лікарняному перебувала в період з 29 грудня 2015 року по 04 березня 2016 року. За період лікування нею витрачено 6 000,00 грн на медичні препарати та інші лікарські призначення, по 125,00 грн на день на посилене вітамінозне харчування, через перебування на лікарняному недоотримала заробітну плату в розмірі 1 409,75 грн, а також у цей період вона не могла займатись репетиторством, унаслідок чого недоотримала 6 000,00 грн. Крім цього, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі, душевних стражданнях, вона відчуває постійну тривогу та неспокій.
У лютому 2017 року позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 20 500,00 грн матеріальної шкоди, в яку входить 5 631,72 грн витрат на придбання ліків, 6 000,00 грн неотриманих коштів за репетиторство, 1 409,75 грн недоотриманої заробітної плати, 8 000,00 грн витрат на посилене вітамінозне харчування та 2 000,00 грн на проїзд на таксі до медичних закладів під час лікування, а також заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн і понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Вирішено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 697,86 грн недоотриманої заробітної плати, 1 679,33 грн понесених витрат на лікування та 2 500,00 грн моральної шкоди та 137,86 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2017 року залишено без змін.
Рішення суду попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем доведено факт завдання їй моральної шкоди в результаті протиправних дій ОСОБА_2 . Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення витрат на лікування, суд виходив з того, що ці витрати є обґрунтованими, як за лікарськими призначеннями, так і підтверджені належними доказами їх фактичного понесення. Відмовляючи у стягненні з відповідача недоотриманої заробітної плати за період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 з 23 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року, суд виходив з того, що у судовому засіданні не було доведено, що її непрацездатність у цей період є наслідком травм, отриманих при ДТП 28 грудня 2015 року. Причиною непрацездатності у лікарняному листку № 391701 зазначено загальне захворювання. Відмовляючи у стягненні витрат на проведення УЗД органів черевної порожнини за призначенням лікаря-хірурга та придбання рентгеноплівки на проведення рентгенограми за призначенням лікаря-ортопеда від 04 лютого 2016 року суд виходив з відсутності доказів на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат (чеків, квитанцій тощо).
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У червні 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 100 000,00 грн моральної шкоди та 20 500,00 грн матеріальної шкоди, та 4000 грн витрат на правову допомогу, а всього стягнути 124 500,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що водій ОСОБА_2 винуватець ДТП вирішувати питання про відшкодування заподіяної шкоди не намагається та не планує. Відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за завдання моральної шкоди позивачу, яка була вимушена змінити свій стиль життя.
Аргументи учасників справи
Відзив до суду касаційної інстанції учасниками справи не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У липні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 квітня 2018 року матеріали цивільної справи № 607/10208/16-ц надійшли до Верховного Суду.