ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2019 року
Київ
справа №807/154/14
адміністративне провадження №К/9901/11371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року (головуючий суддя - Скраль Т.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (головуючий суддя - Заверухва О.Б., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції
про визнання протиправними дій, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року було закрито провадження в справі №2а-812/10/0770 (головуючий суддя - Іванчулинець Д.В.).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року про закриття провадження в справі №2а-812/10/0770 - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду в іншому складі суду до Закарпатського окружного адміністративного суду та присвоєно новий номер справи №807/154/14 (головуюча суддя Скраль Т.В.)
Позивач уточнювала позовні вимоги і остаточним вимогами позивача від 12 березня 2013 року є вимоги, за якими вона просить:
- визнати дії, бездіяльність МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції в частині нездійснення об`єднання в одне виконавче провадження виконавчих проваджень від 22.10.2001 та 31.01.2002, а в подальшому з виконавчим провадженням від 08.08.2002 - протиправними;
- визнати дії МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо продовження у червні 2003 року виконання виконавчого провадження від 08.08.2002 з виконання ухвали суду від 05.07.2002 із виконавчим листом №2-271, виданим судом 06.08.2002, та непродовження виконання виконавчих проваджень від 22.10.2001 і 31.01.2002 з виконання рішення суду від 08.10.2001 - протиправними.
Неправомірними діями, бездіяльністю МВ ДВС позивач вважає те, що після видання постанови МВ ДВС про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2002 з виконання виконавчого листа за рішенням суду від 08.10.2001 в частині стягнення на користь позивачки зарплати за час вимушеного прогулу з 29.08.2000 по 08.10.2001 в сумі 4564,17грн державним виконавцем МВ ДВС Сирохман В.В. неправомірно не об`єднано вказане виконавче провадження із виконавчим провадженням за постановою МВ ДВС від 22.10.2001 б/н на виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 за тим же рішенням суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь зарплати за час вимушеного прогулу, яке не було закінчено і постанова про закінчення відповідачем не видана і по цей час. Зазначає, що у даних виконавчих провадженнях один і той самий боржник - Закарпатське обласне управління Держалкогольтютюну, один стягувач ОСОБА_1 та одні й ті самі підстави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій задоволено частково.
Визнано дії МВ ДВС Ужгородського міськрайоного управління юстиції в частині непродовження виконання виконавчого провадження від 22 жовтня 2001 року з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста по ліцензуванню відділу контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю та тютюну протиправними.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 10 червня 2003 року державним виконавцем Слободян Л.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що суму боргу перераховано ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №289 від 10.06.2003. Крім того, суд зазначив, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року (у справі №2а-0770/1995/11) ( а.с. 39, Т.4) ці обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили і за частиною першою статті 72 КАС України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З аналізу наведених обставин та судових рішень, суд зазначив, що діям, як і є предметом спору у дані справі, вже надавалася оцінка, зокрема рішенням від 06.12.2002 року, 05.06.2006 року, де права позивачки були повністю відновлені за даними судовими рішеннями, тому суд дійшов висновку, що адміністративній позов в частині вимог позивача щодо продовження у червні 2003 року виконання виконавчого провадження від 08.08.2002 з виконання ухвали суду від 05.07.2002 із виконавчим листом №2-271, виданим судом 06.08.2002, не підлягає до задоволення із цих підстав також. Оскільки, позивача було поновлено на роботі за виконавчим листом №2-271 від 08.10.2001 тільки 01 червня 2011 року, суд дійшов переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо непродовження виконання виконавчого провадження від 22 жовтня 2001 року з виконання виконавчого листа №2-271 від 08.10.2001 року тільки в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста по ліцензуванню відділу контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю та тютюну, що грубо порушило трудові права позивача та призвело до несвоєчасного виконання рішення суду від 08.10.2001.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №807/154/14 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо необ`єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень від 22.10.2001 та 31.01.2002, а в подальшому з виконавчим провадженням від 08.08.2002 та прийнято нову постанову в цій частині про задоволення позовних вимог.
Визнано протиправною бездіяльність Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо не об`єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень від 22.10.2001 та 31.01.2002, а в подальшому з виконавчим провадженням від 08.08.2002.
В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції з аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, зробив висновок про наявність обов`язку державного виконавця об`єднати виконавчі провадження у зведене виконавче провадження за наявності одного й того самого боржника у таких провадженнях. Колегія суддів зазначила, що матеріалами справи підтверджується, що виконавчі провадження не були об`єднані у зведене виконавче провадження ні у строк встановлений нормами Інструкції про проведення виконавчих дій, ні під час виконання. Щодо вимог позивача визнати дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції щодо продовження у червні 2003 року виконання виконавчого провадження від 08.08.2002 з виконання ухвали суду від 05.07.2002 із виконавчим листом №2-271, виданого судом 06.08.2002, то колегія суддів визнала обґрунтованим застосування судом ч. 1 ст. 72 КАС України, адже ці обставини вже були встановлені судовими рішеннями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
11 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення в частинах, в яких позивачу відмовлено в позові, або змінити їх у вказаних частинах, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції або прийняти інше законне і справедливе рішення.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів в частинах, в якій їй відмовлено у позові, місять положення, які суперечать або виключають одне одного, ускладнюють та фактично унеможливлюють виконання належним чином ряду судових рішень України, що постановлені на її користь та набрали законної сили. Вказує, що судами помилково визначено період її вимушеного прогулу з 29.08.2000 по 01.06.2011. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції помилково не були розглянуті її заперечення в апеляційній скарзі проти процесуальних ухвал суду першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції було вирішено справу на підставі неналежних доказів. Також вказує на протиправний розгляд судом апеляційної інстанції цієї справи без її участі, оскільки нею було подано клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на стаціонарному лікуванні. Зазначає, що кошти в сумі 4495,76грн перераховано відповідачем на її користь як матеріальну шкоду, завдану протиправними діями, а не як середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в який вказано на безпідставність та необґрунтованість викладених в ній доводів. Відповідач, вказуючи на обґрунтованість та законність судових рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ужгородського міського суду від 08 жовтня 2001 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2001 року, ОСОБА_1 поновлено з 29 серпня 2000 року на посаді головного спеціаліста по ліцензуванню відділу контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закарпатського обласного Управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4564,17 гривень.