ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/6876/16
адміністративне провадження №К/9901/17745/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р.В. від 23.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М. від 19.07.2017
у справі № 820/6876/16
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання неправомірними та скасування припису та постанови
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі також - позивач, Регіональне відділення) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також - відповідач), в якому просило: визнати неправомірним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та визнати неправомірною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. 07.08.2017 від позивача до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 06.10.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить таку залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
6. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
7. Відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону (далі також - КАС України), якою визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд, справу передано до Верховного Суду.
8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за зверненням ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 15.11.2016 № 01.01-07/1337 та направлення на перевірку від 15.11.2016 № 01.01.-94/02.03/2822 в період з 18.11.2016 по 24.11.2016 Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.
10. Під час перевірки встановлено, що відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 на момент проведення перевірки перерахунок заробітної плати вказаній особі за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013" (далі також - Постанова КМУ № 77) не проведено.
11. Листами від 08.06.2016 №36-2996, від 09.06.2016 № 36-3026, від 23.06.2016 № 36-3230/1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало до Фонду державного майна України інформацію відносно незабезпеченості нарахованої заробітної плати (включно з необхідністю перерахунку за березень 2016 року) плановими асигнуваннями травня, розрахунок місячного фонду оплати праці у 2016 році з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" та необхідністю проведення перерахунку заробітної плати за березень 2016 року, пропозиції про внесення змін до річного кошторису на 2016 рік.
12. Фонд державного майна України на підставі звернень регіональних відділень звернувся до Міністерства фінансів з листом щодо збільшення бюджетних призначень. Листами від 11.08.2016 № 31-08010-05-14/23497, від 07.09.2016 № 31-08010-05-14/23497 Міністерство фінансів зауважило, що питання забезпечення виконання Закону України "Про державну службу" в частині встановлення належного рівня заробітної плати має вирішуватися централізовано по всіх державних органах.
13. 31.10.2016 Регіональному відділенню затверджено довідку про зміни до кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці.
14. Результати перевірки оформлені актом № 20-01-4306/2027, в якому зафіксовано порушення статті 98 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці" в частині нездійснення оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
15. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено припис №20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та постанову №20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 1450,00 грн.
16. Вважаючи прийнятий припис та постанову про накладення штрафу неправомірними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі також - Постанова КМУ №1013) визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, підвищуються на 25 % посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців. Позивач на підставі даної постанови провів підвищення окладів та спрямував на виплату надбавок, доплат, премій всі вільні кошти після підвищення окладів. Згідно з Постановою КМУ від 11.02.2016 №77 уточнено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах, підвищуються на 25% посадові оклади працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено додатками 1-37,43, 48-55 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2016 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". У Постанові КМУ №1013 не наведено механізму проведення перерахунку заробітної плати, крім необхідності підвищення окладів у межах витрат на оплату праці, затверджених у кошторисах цих держорганів і установ, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат і премій працівників. Позивачем отримано затверджені Головою Фонду зміни до штатних розписів 26.04.2016. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області тільки 31.10.2016 затверджено довідку про зміни кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці, на підставі якої виявилось за можливе погашення заборгованості з виплати заробітної плати за березень 2016 року у листопаді поточного року.
18. Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм чинного законодавства, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області станом на час проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2016 року не дотримано вимог Постанови КМУ № 77 у зв`язку із чим порушено вимоги статті 98 КЗпП України, частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
20. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій з підстав, викладених в обґрунтуванні позову. Додатково зазначає, що у листопаді 2016 року всім працівникам Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області були проведені перерахунки та виплати заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року. З огляду на викладене, посилання у оскаржуваній постанові на нездійснення погашення заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року є неправомірними та необґрунтованими. Вказує, що апеляційний суд не здійснив всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин у справі у їх сукупності, внаслідок чого його висновки не можуть вважатись законними та обгрунтованими.
21. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що на момент проведення перевірки позивачем перерахунок ОСОБА_1 за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови КМУ №77 не проведено, хоча Регіональне відділення мало можливість у листопаді 2016 року здійснити такий, відтак оскаржувані рішення відповідача є законними та не підлягають скасуванню.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.