Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 475/9/17
провадження № 61-32915св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Маринівський дошкільний навчальній заклад № 1 Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області,
треті особи: ОСОБА_2, Відділ освіти Доманівської районної державної реєстрації Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Маринівського дошкільного навчального закладу № 1 Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року у складі судді Якименко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів:
Коломієць В. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маринівського дошкільного навчального закладу № 1 Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області (далі - Маринівський ДНЗ № 1), треті особи: ОСОБА_2, Відділ освіти Доманівської районної державної реєстрації Миколаївської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 02 червня 1993 року вона працювала у Маринівському ДНЗ № 1, 20 квітня 1994 року її переведено на посаду вихователя ясельної групи.
Наказом Маринівського ДНЗ № 1 від 20 грудня 2016 року № 75 її звільнено із займаної посади з 20 грудня 2016 року, на підставі пункту 3 статті
41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з вчиненням нею як працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням виконання її роботи.
Посилаючись на, що вона не вчиняла аморального проступку, до того ж її звільнення із займаної посади відбулося без згоди профспілкового комітету, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ Маринівського ДНЗ № 1 від 20 грудня 2016 року № 75 про її звільнення; поновити її на посаді виховательки Маринівського ДНЗ № 1 з
20 грудня 2016 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2016 року по день ухвалення рішення суду у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ завідуючої Маринівським ДНЗ № 1
від 20 грудня 2016 року № 75 про звільнення ОСОБА_1 з 20 грудня
2016 року з посади вихователя Маринівського ДНЗ № 1 за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя Маринівським ДНЗ № 1 з
20 грудня 2016 року.
Стягнуто з Маринівського ДНЗ № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2016 року по 04 травня 2017 року в розмірі 14 651,78 грн. Зобов`язано Маринівську сільську раду Доманівського району Миколаївської області при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 14 651,78 грн податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушенням закону, що є підставою для визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі. Зокрема у наказі Маринівського ДНЗ № 1 про звільнення позивача не зазначено який саме аморальний проступок вона вчинила, і не надано доказів на підтвердження вчинення такого проступку. Розірвання трудового договору з позивачем, як членом первинної профспілкової організації відбулося за наявності обгрунтованої відмови виборного органу первинної профспілкової організації, членом якого є позивач та без попередньої згоди вищого виборного органу цієї профспілки - профспілки працівників освіти Доманівського району, що є порушенням вимог статей 43, 252 КЗпП України та статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Покладена в основу звільнення позивача довідка від 23 листопада 2016 року № 1030, складена за підсумками службового розслідування проведеного комісією Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області за заявою
ОСОБА_3 про психологічний тиск з боку вихователя ясельної групи ОСОБА_1 на її сина ОСОБА_4, 2013 року народження (далі - довідка від 23 листопада 2016 року № 1030), не містить встановлених комісією прямих доказів психологічного чи фізичного тиску на дітей вихователем ОСОБА_1 , а порушення, викладені у зазначеній довідці були підставою для оголошення позивачу догани (наказ Маринівського ДНЗ № 1 від 25 листопада 2016 року № 69).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу Маринівського ДНЗ № 1 залишено без задоволення, рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Маринівського ДНЗ № 1, у якій заявник просив скасувати рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини, викладені у довідці
від 23 листопада 2016 року № 1030, про відсутність співпраці у вихованні малолітнього ОСОБА_4 між вихователем ОСОБА_1 та рідними дитини, а також письмові пояснення Маринівської сільської ради Доманівського районну Миколаївської області від 03 травня 2017 року, з яких убачається, що до сільського голови неодноразово надходили скарги від батьків на вихователя ОСОБА_1 у зв`язку з грубим відношенням до вихованців, застосуванням фізичної сили, та неналежним доглядом за дітьми, що приводило до їх травмування. Висновки судів про відсутність у наказі Маринівського ДНЗ № 1 від 20 грудня 2016 року № 75 про звільнення ОСОБА_1 конкретизації аморального проступку, за який її було звільнено на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, не відповідають фактичним обставинам, оскільки правовою підставою для звільнення позивача стала довідка від 23 листопада 2016 року
№ 1030, зі змісту якої вбачається, що позивач вчиняла неприпустимий психологічний тиск на чотирирічного вихованця ОСОБА_4 . Суди також не врахували, що звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя не можна вважати дисциплінарним стягненням та розповсюджувати на цей випадок положення статей 148, 149 КЗпП України. Рішення профспілкового комітету за наслідками розгляду подання завідувача Маринівського ДНЗ № 1 про звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України не містить належного обгрунтування, а є лише констатацію профспілковим комітетом факту не вчинення позивачем аморального проступку.
Крім того, суд першої інстанції після початку розгляду справи по суті прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог, тоді як відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України, зміна предмету або підстав позову після початку розгляду справи судом не допускається.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 Цивільного процессуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 02 червня
1993 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з 20 квітня
1994 року вона працювала на посаді вихователя ясельної групи Маринівського ДНЗ № 1.
Наказом завідувача Маринівського ДНЗ № 1 від 25 листопада 2016 року № 69 позивачу оголошено догану, накладену за результатами службового розслідування заяви ОСОБА_3 про психологічний тиск ОСОБА_5 на її малолітнього сина ОСОБА_4 (довідка від 23 листопада 2016 року № 1030).
02 грудня 2016 року Маринівським ДНЗ № 1 направлено подання до первинної профспілкової організації навчального закладу про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Рішенням зборів профспілкового комітету від 02 грудня 2016 року (протокол
№ 11) відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за пунктом 3 статті 41 КЗпП України за відсутності в діях ОСОБА_1 аморального проступку.
Наказом Маринівського ДНЗ № 1 від 20 грудня 2016 року № 75 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20 грудня 2016 року на підставі пункту 3 статті
41 КЗпП України, у зв`язку з вчиненням нею як працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням її роботи. Підставою звільнення позивача зазначена довідка від 23 листопада 2016 року