Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 552/8539/17
провадження № 61-40929св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2018 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"; банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"; банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обґрунтовував вимоги тим, що 24 травня 2007 року між ним і відповідачем укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк (далі - Умови та Правила), згідно з умовами якого останньому наданий кредит у сумі 21 600 грн зі сплатою 1,9 % щомісячно (22,8 % річних) із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого заборгованість станом на 30 листопада 2017 року становить 38 728 грн, із яких: 591 грн 85 коп. - заборгованість за кредитом, 31 908 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками, 4 145 грн - пеня та комісія, 250 грн - штраф (фіксована частина), 1 832 грн 29 коп. - штраф (відсоткова складова).
Ураховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Суди виходили з того, що вимоги є обґрунтованими, проте банк пропустив позовну давність, про наслідки спливу якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд зазначив, що відповідно до наданої відповідачем картки строк її дії встановлений до квітня 2013 року, а позов поданий у грудні 2017 року, тобто після спливу строку, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2018 року до суду касаційної інстанції від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, відкрито касаційне провадження у даній справі з підстав, передбачених пунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник посилається на те, що при відмові у позові у зв`язку з пропуском позовної давності суди не врахували висновки Верховного Суду щодо строку дії картки, викладені в постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2120/12694/12, від 28 березня 2018 року у справі № 332/3802/14-ц та від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17.
Поза увагою судів залишилася надана банком довідка про те, що строк дії картки встановлений до березня 2015 року.
Крім того, останній платіж відповідач здійснив 29 травня 2015 року у розмірі 305 грн.
Перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.
За таких обставин банк не пропустив позовну давність.
Обставини справи
Суди встановили, що 24 травня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 21 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
В анкеті-заяві передбачена сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а також сплата штрафів у розмірі 250 грн (фіксована частина) та 5 % від суми позову (відсоткова складова).
У договорі відсутня умова щодо строку його дії.
ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 30 листопада 2017 року розмір заборгованості становить 38 728 грн, із яких: 591 грн 85 коп. - заборгованість за кредитом; 31 908 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками; 4 145 грн - пеня та комісія; 250 грн і 1 832 грн 29 коп. - штрафи.
Позичальник добровільно заборгованість не погасив, що стало підставою для подання даного позову.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач у запереченні просив відмовити у задоволенні вимог банку у зв`язку з пропуском позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.
Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржені судові рішення відповідають не в повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками та штрафів
При відмові у стягненні боргу за тілом кредиту, відсотками та штрафами суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги обґрунтовані, проте банк пропустив позовну давність.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд зазначив, що позичальник надав суду апеляційної інстанції кредитну картку, строк дії якої встановлений до квітня 2013 року, що підтверджує ту обставину, що банк, звернувшись до суду з даним позовом у грудні 2017 року, пропустив позовну давність.
Колегія вважає висновки апеляційного суду передчасними з таких міркувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.