Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 182/3171/16-ц
провадження № 61-24548св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року в складі судді: Багрової А. Г., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А.П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулося з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2015 року ОСОБА_1 отримала від банку платіжну картку GOLD № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 20 000 грн. До 01 червня 2015 року позивач самостійно користувалась карткою та кредитним лімітом та станом на 01 червня 2015 року заборгованість перед банком складала 6 851,42 грн.
01 червня 2015 року приблизно о 16.10 год. на мобільний телефон ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок з невідомого їй номеру та за результатом цієї розмови з її банківської картки було здійснено перерахування грошових коштів на невідомий рахунок у розмірі 12 610 грн.
У той же день позивач повідомила АТ "КБ "ПриватБанк" про факт незаконного заволодіння невідомим особами кредитними коштами і звернулась до Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області із відповідною заявою, на підставі якої 02 червня 2015 року органом досудового розслідування було відкрите кримінальне провадження № 12015040340001806 за частиною першою статті 190 КК України. До цього часу досудове розслідування триває.
У липні та у вересні 2015 року позивач зверталась до відповідача з проханням зупинити нарахування відсотків, пені та штрафів на викрадені кошти до закінчення розслідування, однак їй було відмовлено та відповідач продовжує нараховувати їй відсотки та штрафні санкції на кредитні кошти у розмірі 12 610 грн, які були зняті шахрайським шляхом.
ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк":
відновити залишок коштів на картковому рахунку платіжної картки GOLD № НОМЕР_1 у розмірі 12 610 грн;
здійснити перерахунок заборгованості за кредитним лімітом, встановленим на картку GOLD № НОМЕР_1 з урахуванням відновленого залишку коштів з 01 червня 2015 року, тобто з дня неналежного переказу грошових коштів.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що незаконному перерахуванню коштів з кредитної картки позивача GOLD № НОМЕР_1 у розмірі 12 610 грн сприяли саме дії ОСОБА_1, яка повідомила невідомій собі особисту інформацію та інші персональні дані щодо картки, чим порушила умови та правила надання банківських послуг в АТ "КБ "ПриватБанк", до яких ОСОБА_1 приєдналася згідно анкети-заяви.
Посилання ОСОБА_1 про те, що обов`язок доказування щодо розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію по банківських картках, покладено на банк, а банком не доведено розголошення нею конфіденційної інформації щодо себе або банківської картки, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки вони спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та доводами, викладеними в позовній заяві про те, що 01 червня 2015 року саме вона повідомила невідомій їй особі по телефону " НОМЕР_2 " особисту інформацію по банківському рахунку, яка надходила їй смс-повідомленнями з номеру 10060, внаслідок чого з картки GOLD № НОМЕР_1 було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 12 610 грн.
Аргументи учасників справи
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк порушив вимоги пунктів 6.7, 6.8 положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління НБ України від 30 квітня 2010 року № 223, і суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Зазначає, що не підписувала умови та правила надання банківських послуг в АТ "КБ "ПриватБанк" і їх застосування судами суперечить висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Вказує, що згідно висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 обов`язок доказування щодо розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію по банківських картках, покладається на банк.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено досудового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що у травні 2015 року ОСОБА_1 отримала у АТ "КБ "ПриватБанк" картку GOLD № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 20 000 грн.
ОСОБА_1 вказувала, що 01 червня 2015 року вона повідомила невідомій їй особі по телефону " НОМЕР_2 " особисту інформацію по банківському рахунку, яка надходила їй смс-повідомленнями з номеру 10060, внаслідок чого з картки GOLD № НОМЕР_1 було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 12 610 грн.
Уцей же день 01 червня 2015 року ОСОБА_1 з цього приводу звернулась із заявою до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
24 червня 2015 року позивач звернулась із заявою до банку про повернення коштів та зупинення нарахування відсотків, пені та штрафів на перераховані кошти до закінчення розслідування, однак банком у задоволенні її прохання було відмовлено, з посиланням на те, що ОСОБА_1 були порушені умови і правила надання банківських послуг, оскільки всі операції були можливі лише при знанні особистих даних та даних картки, порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників АТ "КБ "ПриватБанк" не встановлено, а тому підстав для повернення коштів та припинення нарахування відсотків, пені та штрафів не має.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.