ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2019 року
Київ
справа №2а-7613/10/0470
адміністративне провадження №К/9901/2600/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року (головуючий суддя - Рищенко А.Ю.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Кредитної спілки "Дніпровський кредитний центр" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за участю прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2007 року Кредитна спілка "Дніпровський кредитний центр" (далі - позивач, Кредитна спілка) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень, просила: 1) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001142200/1 від 20 вересня 2007 року про нарахування суми податкового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1928287,64 грн.; 2) скасувати акт документальної перевірки №985/220/335/63449 від 01 серпня 2007 року (у редакції заяви про зміни та уточнення до адміністративного позову від 06 листопада 2007 року).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2010 року скасував вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Інспекції №0001142200/1 від 20 вересня 2007 року, а справу у цій частині направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; в частині позовних вимог про скасування акту документальної перевірки №985/220/335/63449 від 01 серпня 2007 року провадження у справі закрив.
За результатами повторного судового розгляду Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2010 року скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції №0001142200/1 від 20 вересня 2007 року.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із неповерненням членами спілки кредитів, наданих позивачем під заставу майна (цінних паперів), акції перейшли у власність Кредитної спілки та в подальшому реалізовані останньою ТОВ "ФК "Гарант-Інвест". За висновком суду операції з продажу позивачем цінних паперів, право власності на які набуто в результаті здійснення його основної господарської діяльності, є операціями з активами Кредитної спілки, а тому дохід, отриманий за результатом проведення останніх, відповідно до підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №334/94-ВР) звільняється від оподаткування податком на прибуток. Як наслідок, суд визнав висновок Інспекції про заниження позивачем доходу, який підлягає оподаткуванню, таким, що документально та нормативно не підтверджується.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 березня 2014 року залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними підпунктів 7.11.2 - 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просила скасувати судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказувала на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, адже вважає, що положення Закону України від 20 грудня 2001 року №2908-III "Про кредитні спілки" (далі - Закон №2908-III) і статут позивача не передбачають такого виду діяльності кредитної спілки як реалізація активів, які перебували в заставі, особам, що не є членами кредитної спілки, а тому, отримавши за результатом продажу цінних паперів дохід, позивач мав обов`язок в силу вимог підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов`язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 10 жовтня 2019 року, у яке представники учасників справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явилися, у зв`язку з чим, беручи до уваги положення частини 9 статті 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено виїзну планову перевірку Кредитної спілки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 травня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт №985/220/33563449 від 01 серпня 2007 року.
В акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 1 статті 21 Закону №2908-III та підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, що полягало у провадженні підприємством діяльності, не передбаченої законодавством; підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено дохід, що підлягає оподаткуванню, у розмірі 3856575,30 грн.
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що протягом III кварталу 2005 року - III кварталу 2006 року та І кварталу 2007 року позивачем здійснювались операції, не пов`язані з основною діяльністю, - продаж акцій особам, іншим ніж засновники (члени, учасники), у зв`язку з чим доходи позивача від операцій з реалізації акцій ТОВ "ФК "Гарант-Інвест" не підпадають під визначення доходів, наведених у підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, що звільняються від оподаткування, як за видами операцій, так і за суб`єктним складом сторін таких операцій. Відтак, на думку відповідача, позивач у відповідності до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР зобов`язаний сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов`язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
На підставі акту 20 вересня 2007 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001142200/1, яким згідно підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2181-III) Кредитній спілці визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток фінансових установ у розмірі 1928287,64 грн., з яких 964143,82 грн. - за основним платежем, 964143,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.
У судовому процесі встановлено, що позивач є кредитною спілкою та здійснював діяльність з надання фінансових послуг, в тому числі по залученню вкладів членів кредитної спілки на депозитні рахунки та надання кредитів членам спілки.
За визначенням статті 1 Закону №2908-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій на час виникнення спірних правовідносин врегульовувався пунктом 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, який згідно з абз. "в" підпункту 7.11.1 цієї статті застосовувався до неприбуткових установ і організацій, які є, зокрема, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом.
Як встановлено підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону №334/94-ВР, від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: