ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2019 року
Київ
справа №308/10830/16-а
адміністративне провадження №К/9901/92/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М. розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про визнання нечинною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бачинської Анастасії Володимирівни на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Обрізко І.М., Кухтея Р.В., Сапіги В.П. від 20 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі також - відповідач 1), Ужгородської міської ради (далі також - відповідач 2), в якому просив визнати нечинною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8 від 30 вересня 2016 року.
2. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року позов задоволено. Постанову № 8 по справі про адміністративне правопорушення від 30 вересня 2016 року, винесену начальником відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Зотовою О.С. відносно ОСОБА_1 за ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача - закрито.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу відповідача 1 задоволено. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року у даній справі скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про визнання нечинною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 8 від 30 вересня 2016 року та дій щодо складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
4. У грудні 2017 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року. Просить її скасувати та залишити в силі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року.
5. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу №14 від 22 вересня 2016 року та звернення гр. ОСОБА_2 від 15 вересня 2016 року щодо будівництва, яке виконує позивач по АДРЕСА_1 1 видано направлення на проведення позапланової перевірки щодо неправомірного вивезення глини із історичної частини міста (Замкова гора) № 13 від 22 квітня 2016 року у період з 22 вересня 2016 року до 28 вересня 2016 року включно.
8. 26 вересня 2016 року головним спеціалістом (інспектором) Келемен І.І. та начальником відділу Зотовою О.С. у присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, внаслідок виявленого порушення, яке полягає у будівництві житлового будинку та підпірної стінки по АДРЕСА_1 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, без затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без кваліфікованих спеціалістів, за що передбачена відповідальність за ст. 96 КУпАП.
9. 30 вересня 2016 року начальником Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради Зотовою О.С. на підставі розглянутих матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст. 96 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.
10. Відповідно до положень КУпАП (в редакції, на час винесення оскаржуваної постанови) ст. 96 містить 18 частин, за якими передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва.
11. В той же час, в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові по справі про адміністративне правопорушення, складених відносно позивача у відповідній графі не зазначено частину ст. 96 КУпАП, за якою останній притягається до адміністративної відповідальності.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування вимог зазначено, що оскаржувана постанова, на думку позивача, винесена всупереч норм чинного законодавства, оскільки з постанови не зрозуміло за якою саме частиною ст. 96 КУпАП останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, так як зазначена стаття містить декілька (одинадцять) частин. При розгляді матеріалів, за наслідками яких винесена оскаржувана постанова, позивач присутнім не був, відтак позбавлений можливості надати пояснення по суті справи.
13. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволені позову, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем в межах делегованих повноважень та з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем надано не було. Встановлені судом обставини вказують на те, що відповідач, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ст. 96 КУпАП (без зазначення відповідної частини) та наклавши адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн, діяв неправомірно, оскільки незазначення конкретної частини статті КУпАП унеможливлює визначення суті правопорушення та визначення, чи накладено стягнення в межах санкції відповідної норми.
15. Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
16. За результатами розгляду апеляційної скарги, скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що покликання суду першої інстанції на ст. ст. 256, 283 КУпАП щодо необхідності зазначити частину статті 96 КУпАП є помилковим, оскільки такі цього не передбачають.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що із тексту оскаржуваної постанови не зрозуміло у чому полягає склад адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та які норми містобудівного законодавства порушено. Розгляд справи про адміністративне правопорушення 30 вересня 2016 року о 10:00 год. за адресою: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, не проводився. При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не виконано вимоги ст. 33 КУпАП. Крім того, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки визнав останнього винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 7 ст. 96 КУпАП за відсутності у матеріалах справи такого протоколу про адміністративне правопорушення.
18. Від відповідача до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції винесена із чітким дотриманням норм матеріального і процесуального права, із повним з`ясуванням всіх обставин. Касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Статтею 6 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.