ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/377/14-г/7
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019
(головуючий - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Желіка М.Б.)
та рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2018 (суддя Сидорук А.М.)
у справі № 921/377/14-г/7
за позовом Фізичної особи - підприємця Кукаріна Віктора Володимировича,
до 1) Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича,
2) Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації,
про стягнення солідарно 668 875 грн упущеної вигоди
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 23.04.2014 Фізична особа - підприємець Кукарін Віктор Володимирович (далі - ФОП Кукарін В.В., позивач) звернувся до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення своїх вимог, просив солідарно стягнути з Фізичної особи - підприємця Салипи Олега Костянтиновича (далі - ФОП Салипа О.К., відповідач-1) та Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач-2) 668 875 грн упущеної вигоди.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані набуттям відповідачем-1 права власності на комплекс цегельного заводу шляхом здійснення незаконної реєстрації, а також проведенням відповідачем-2 реєстрації такого права власності, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості проводити діяльність з використанням виробничих потужностей заводу. Право власності за відповідачем-1 зберігалося з 26.01.2009 по 06.12.2012, тобто до набрання чинності рішенням Підволочиського суду Тернопільської області, яким реєстрацію права власності визнано недійсною. Позивач вважає, що зазначеними діями відповідачів йому заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди - доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби право позивача, як власника 71/100 частки у праві власності на завод, не було порушено.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 Справа розглядалася судами неодноразово.
27.11.2018 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, про відмову у позові.
2.2 Вирішуючи спір між сторонами, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного:
- договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу є розірваним з 06.12.2012, тобто з дати набрання законної сили судовим рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012. В період з 01.12.2008 і до дати звернення з позовом до Підволочиського районного суду позивач не вживав жодних заходів та не звертався до відповідача-1 з вимогою про сплату вартості комплексу цегельного заводу за договором купівлі-продажу. Відповідач-1 не оплачував коштів за вказаним договором;
- позивач не надав доказів того, що в період знаходження цегельного заводу у його користуванні (2005-2007 роки), він здійснював відповідну господарську діяльність з виготовлення цегли, яка б приносила прибуток. Також він не надав доказів того, що саме внаслідок незаконної реєстрації права власності на цегельний завод за відповідачем-1, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди;
- внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 15.06.2007 позивач вчинив дії, спрямовані на відчуження цегельного заводу у власність відповідачеві-1, тобто він знав про фактичну неможливість отримання ним майнової вигоди від діяльності заводу та не розраховував на неї в такому розмірі, що в свою чергу суперечить правовій природі упущеної вигоди. Окрім того, відносно спірного майна 01.04.2008 був укладений договір оренди, що свідчить про те, що позивач мав намір одержати вигоду від оренди, а також від реалізації майна, але не від його використання у господарській діяльності.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
3.1 Рішенням Підволочиського районного суду у справі №2-1104 від 15.12.2003 визнано право власності за Кукаріним В.В. на компресорну піч для випічки цегли, піднавіси в кількості п`яти штук, склад з побутовими кімнатами, розташованими на території цегельного заводу в с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області по вул. Зацерква, 1 " а", що раніше належали с/г ТОВ "Остап`ївське" на загальну суму 38 160 грн. Це майно було придбане Кукаріним В.В. 05.11.2003 на прилюдних торгах.
На підставі рішення суду за Кукаріним В.В. проведено державну реєстрацію права власності на 71/100 майнового комплексу.
3.2 10.06.2005 між СГ ТОВ "Лорд" (продавцем), приватним підприємцем Булою Світланою Романівною (покупцем-1) та приватним підприємцем Кукаріним Віктором Володимировичем (покупцем-2) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця-1 та покупця-2, а покупець-1 та покупець-2 приймають у власність у рівних частках по 1/2 частині обладнання цегельного заводу, а саме по 1/2 частині транспортера для переміщення цегли, по 1/2 частині преса для виготовлення цегли ФМК-8 та по 1/2 частині преса для виготовлення цегли ФМК-21, та сплачують за це майно по 38500 грн, загалом - 79000 грн.
В подальшому між Кукаріним В.В. та Булою С.Р. з однієї сторони і Салипою О.К. з іншої сторони виникли правовідносини, предметом яких були приміщення та обладнання цегельного заводу.
3.3 Відносно купівлі-продажу обладнання цегельного заводу суди встановили наступне:
- 14.05.2007 між Кукаріним В.В. (продавцем) та Салипою О.К. від імені якого на підставі довіреності діяв Дем`янчук З.М. (покупцем), було укладено договір купівлі-продажу обладнання, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця 1/2 частини транспортера для переміщення цегли та пресів по виготовленню цегли ФМК-8 та ФМК-21, що знаходяться за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області, а покупець зобов`язався прийняти об`єкт продажу, сплатити ціну продажу у сумі 42600 доларів США, що по курсу НБУ складає 215130 грн, та які сплачуються з розстрочкою платежу: до 01.08.2007 - 126250 грн (еквівалент 25000 дол. США); до 01.12.2007 - 25250 грн (еквівалент 5000 дол. США); до 01.12.2008 - 63630 грн (еквівалент 12600 дол. США). Право власності на об`єкт продажу переходить до покупця після проведення повної оплати за майно. Майно передається на підставі акта приймання-передачі протягом п`яти днів з моменту надходження коштів.
- 14.05.2007 між Булою С.Р. (продавцем) та Салипою О.К. від імені якого на підставі довіреності діяв Дем`янчук З.М. (покупцем) було укладено аналогічного змісту договір купівлі-продажу обладнання, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця 1/2 частини транспортера для переміщення цегли та пресів по виготовленню цегли ФМК-8 та ФМК-21, що знаходяться за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області, а покупець зобов`язався прийняти об`єкт продажу, сплатити ціну продажу в сумі 42600 доларів США, що по курсу НБУ складає 215130 грн із розстрочкою платежу до 01.12.2008. Право власності на об`єкт продажу переходить до покупця після проведення повної оплати за майно, та передається майно на підставі акту приймання-передачі протягом п`яти днів з моменту надходження коштів.
- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2012 у справі №6/112-2070, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013, розірвано договір купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007, укладений Кукаріним В.В. та Салипою О.К., та договір купівлі-продажу обладнання від 14.05.2007, укладений Булою С.Р. та Салипою О.К. у зв`язку з не проведенням повної оплати за обладнання в обумовлені сторонами строки. Окрім того, зобов`язано ФОП Салипу О.К. передати ФОП Кукаріну В.В. та ФОП Салипі О.К. транспортер для переміщення цегли, прес по виготовленню цегли ФМК-8 та прес по виготовленню цегли ФМК-21. Вказаними рішеннями було встановлено, що за період 2007 - 2008 років Салипа О.К. передав Кукаріну В.В. кошти на суму 143675,00 грн, а Булі С.Р. - 168675,00 грн, у зв`язку з чим неоплаченими залишилися наступні суми: перед Кукаріним В.В. - 71 455,00 грн, перед Булою С.Р. - 46455,00 грн. Також суд встановив факт перебування об`єкта продажу (обладнання) у Салипи О.К . Зважаючи на вищенаведене, із покликанням на ст. 697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення обладнання Кукаріну В.В. та Булі С.Р Судове рішення у справі №6/112-2070 набрало законної сили 12.02.2013, у зв`язку з чим договори купівлі-продажу обладнання є розірваними з 12.02.2013 і обов`язок Салипи О.К. передати обладнання продавцям також настав з цієї дати;
- доказів, які б свідчили про іншу дату розірвання договорів купівлі-продажу обладнання, зокрема, встановлену шляхом обміну листами чи шляхом укладення окремих угод з приводу розірвання цих договорів, сторонами не надано. Відповідні відомості відсутні і у судових рішеннях у справі №6/112-2070.
3.4 Відносно спільної діяльності сторін суди встановили, що відразу після укладення договорів купівлі-продажу обладнання, 17.05.2007 між приватним підприємцем Булою С.Р. (сторона-1), приватним підприємцем Кукаріним В.В. (сторона-2) та Дем`янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (сторона-3), укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання майна та зусиль, спільно діяти у сфері комерційної діяльності для досягнення спільних господарських цілей: модернізації виробництва керамічної цегли; збільшення кількості і якості продукції; отриманий прибуток від спільної діяльності розподіляти в наступному порядку: Салипа О.К. - 50%; Кукарін В.В. - 25%; Була С.Р. - 25%. Термін дії договору було визначено з моменту підписання і до 05.01.2008. Матеріали справи не містять доказів виконання сторонами даного договору.
3.5 Відносно купівлі-продажу комплексу цегельного заводу та оренди його приміщень судами встановлено наступне:
- 15.06.2007, між Кукаріним В.В., Булою С.Р. (продавцями) та Дем`янчуком З.М., який діє від імені Салипи О.К. (покупцем), було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці зобов`язалися передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти у власність комплекс цегельного заводу під №1а, розташованого за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 307,1 м2, що складається із (цегляної) печі для випалу цегли, загальною площею - 307,1 м2, зазначеної у генплані під літ. "А", (цегляної) компресорної, зазначеної в генплані під літ. "Б", (цегляного) складу з побутовими кімнатами, зазначеного в генплані під літ. "В", піднавісів (дер. стовпи), зазначених під цифрами "1-2-3-4-5-6", піднавісу (мет. стовпи), зазначеного в генплані під цифрою "7", яке належить на праві власності Кукаріну В.В. - 71/100 частини майна та Булі С.Р. - 29/100 частини майна. Покупець зобов`язався сплатити до 01.12.2008 вартість майна в сумі 99099 грн (еквівалент 19800 дол. США). Передача відчужуваного майна мала б здійснитися протягом 5-ти робочих днів з моменту надходження коштів, що засвідчується актом приймання-передачі майна. У п.11 договору купівлі-продажу комплексу міститься застереження, що право власності на комплекс, що відчужується, виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору після повного розрахунку за комплекс, при цьому факт повного розрахунку підтверджується нотаріально посвідченою заявою продавця про розрахунок. Договір нотаріально посвідчений 15.06.2007 за №215274 серії ВЕР;
- умови договору купівлі-продажу комплексу цегельного заводу від 15.06.2017 в частині оплати Салипою О.К. не виконувалися, а продавцем не складалося нотаріально посвідченої заяви про розрахунок, як це передбачено п.11 договору. Аналогічний висновок слідує з обставин, встановлених в судових рішеннях у цивільній справі №2-258/12;
- за заявою Салипи О.К., на підставі договору купівлі-продажу комплексу від 15.06.2007 серії ВЕР №215274, 26.01.2009 Підволочиським РБТІ проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно (комплекс) за Салипою О.К. ;
- 01.04.2018 Кукаріним В.В., Булою С.Р. (орендодавцями) та Дем`янчуком З.М. (орендарем) було укладено договір оренди №1 від 01.04.2008, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 307,1 м2 за адресою: вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області, та сплачує орендну плату в розмірі 50000 грн з ПДВ за рік. Згідно з п.5.1 договору оренди він діє з моменту його підписання і до 01.04.2009;.
- на виконання вказаного договору Кукарін В.В. та Була С.Р. передали вказане приміщення у користування Дем`янчуком З.М., який його використовував за призначенням, наймав працівників та випалював цеглу, однак не сплачував орендної плати. Вказані обставини встановлені рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 у цивільній справі №2-258/12.
3.6 В подальшому між сторонами виник судовий спір з приводу розірвання договору купівлі-продажу комплексу цегельного заводу, визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно та стягнення орендної плати.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27.10.2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010, відмовлено у задоволенні позовних вимог про: розірвання договору купівлі-продажу від 15.06.2007; визнання недійсною реєстрації права власності спірного майна за Салипою О.К. ; стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання цього договору купівлі-продажу; стягнення орендної плати за договором оренди від 01.04.2008, за необґрунтованістю позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 скасовано рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27.10.2010 та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23.12.2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.7 За наслідками нового розгляду справи, ухвалою Підволочиського суду від 18.10.2012 роз`єднано позовні вимоги, і вимоги до Дем`янчука З.М. про стягнення орендної плати виділено у самостійне провадження.
Рішенням Підволочиського районного суду від 19.10.2012 та додатковим рішенням від 26.10.2012 у справі №2-258/12, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 06.12.201, розірвано договір купівлі-продажу комплексу цегельного заводу у зв`язку з несплатою вартості комплексу у встановлені строки та визнано недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на комплекс цегельного заводу по вул. Зацерква, 1 "а" у с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області за договором купівлі-продажу від 15.06.2007, укладеним між Булою С.Р., Кукаріним В.В. та Салипою О.К. в особі його представника Дем`янчука З.М., як здійсненої з порушенням вимог чинного законодавства.
Судове рішення у справі №2-258/12 набрало законної сили 06.12.2012 і саме з цієї дати є розірваним договір купівлі-продажу приміщення. Доказів, які б свідчили про іншу дату розірвання договору купівлі-продажу приміщення, зокрема, встановлену шляхом обміну листами чи шляхом укладення окремої угоди про розірвання цього договору, сторонами не надано. Відповідні відомості відсутні і у судових рішеннях у справі №2-258/12. В той же час, зі змісту вказаного договору та обставин, встановлених в судовому рішенні у справі №2-258/12 вбачається, що Салипа О.К. права власності на приміщення заводу не набував.
3.8 Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.03.2013 у справі №2/604/12/13, зміненого ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2013, стягнуто з Дем`янчука З.М. на користь Кукаріна В.В. заборгованість в розмірі 30 619,09 грн, з яких: 23343,10 грн боргу по орендній платі за договором оренди від 01.04.2008 за період з 01.04.2008 по 26.01.2009 (дата реєстрації права власності за Салипою О.К. ), 4878,71 грн інфляційних втрат та 2397,28 грн 3% річних. Стягнуто з Дем`янчука З.М. на користь на користь Були С.Р. заборгованість в розмірі 12506,38 грн, з яких: 9534,50 грн боргу по орендній платі по договору оренди від 01.04.2008 за період з 01.04.2008 по 26.01.2009, 1992,71 грн інфляційних втрат та 979,17 грн 3% річних. Рішення набрало законної сили 30.06.2013.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 25.06.2019 позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2018, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, а саме:
- в порушення ст. 238 ГПК України, в постанові суду не зазначено строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження, суд обмежився лише посиланням на ст. ст. 287, 288 названого Кодексу;
- скаржника не було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання 28.03.2019;
- в постанові суду на скаржника покладено судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, тоді як скаржник звільнений від сплати судового збору, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи;
- постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо вимог про законність і обґрунтованість судового рішення;
5.2 Суди не невірно пов`язали вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди з договірними правовідносинами сторін, оскільки укладені до незаконної реєстрації права власності на завод договору не є правовою підставою для позову у даній справі.
5.3 У зв`язку з порушенням Салипою О.К. прав позивача на нерухоме майно, позивач одночасно втратив можливість доступу до свого рухомого майна, яке залишалося у незаконному володінні Салипи О.К. протягом усього часу незаконної реєстрації за відповідачем права власності на комплекс цегельного заводу, про який йдеться у розрахунку упущеної вигоди.
5.4 Відносно висновку суду апеляційної інстанції про те, що скаржник не мав необхідних для роботи заводу дозволів, скаржник наголошував на тому, що при проведенні експертизи було враховано витрати на купівлю сировини (глини), а не на її видобуток із розробкою надр, у зв`язку з чим вказаний висновок суду не може бути підставою для відмови у позові.
5.5 Суди не врахували умови договорів купівлі-продажу обладнання та комплексу цегельного заводу на предмет визначення сторонами моменту, з якого ці договори вважаються розірваними.
5.6 Позивач вживав усіх заходів щодо припинення порушеного права власності, як тільки довідався про таке порушення. Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не забезпечив ефективний захист прав позивача, що не було виправлено судом апеляційної інстанції.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1 З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2 Спір у даній справі стосується з`ясування питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення суми упущеної вигоди.