У Х В А Л А
08 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/146/19
Провадження № 11-541заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за його позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2019 року в судовому засіданні у режимі відеоконференції,
У С Т А Н О В И Л А :
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП), третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, в якому просив: визнати протиправним і нечинним та скасувати рішення відповідача від 12 грудня 2018 року № 559 ДП-18 про притягнення прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; закрити дисциплінарне провадження стосовно позивача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 23 травня 2019 року закрив провадження у справі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить
скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 23 травня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 20 червня 2019 року відмовила у задоволенні заяви позивача про розгляд цієї справи в судовому засіданні у режимі відеоконференції та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
07 жовтня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла повторна заява ОСОБА_1 про розгляд цієї справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Підставою для розгляду справи за його участю в режимі відеоконференції заявник зазначає надання ним письмових пояснень до апеляційної скарги, які він бажає навести під час судового розгляду.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.