постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
1 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 1-46/12
провадження № 51- 378км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Бороха В. М. (в режимі відеоконференції),
прокурора Кравченко Є. С.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора Коротких Ж. О., захисників Бороха В. М., Нагорної О. І. та засудженого ОСОБА_1 на вирок суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12014200000000055 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Сум,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 місяців;
- за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років;
- за ч. 3 ст. 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Його ж визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.
Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази та процесуальні витрати.
Як установив суд, ОСОБА_1 2 березня 2011 року близько 01:00 на вул . Декабристів в м. Сумах, діючи повторно, відкрито зірвав з правої руки ОСОБА_2 жіночу сумочку в якій знаходився мобільний телефон "Нокіа 2760" вартістю 400 грн, грошові кошти в сумі 360 грн та інше майно, чим спричинив їй матеріальної шкоди на загальну суму 985 грн.
7 березня 2011 року упроміжок між 17:00 та 18:00 ОСОБА_1, у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у квартирі потерпілої ОСОБА_3 в м. Сумах, погрожуючи останній ножем та усупереч її волі та бажанню, розуміючи, що ОСОБА_3 не може чинити йому опір, зґвалтував її, після чого, також погрожуючи їй ножем, усупереч волі потерпілої повторно насильно задовольнив із нею свою статеву пристрасть неприродним способом.
Щоб уникнути відповідальності за скоєне ОСОБА_1 вирішив вбити ОСОБА_3 . З цією метою, тримаючи останню ззаду рукою за шию, ОСОБА_1 змусив її дістати із шафи колготи, якими стиснув їй шию, штовхнув її на диван і утримував, поки потерпіла не перестала подавати ознаки життя.
Переглянувши цей вирок Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 28 листопада 2017 року залишив його без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Коротких Ж. О. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне судове рішення та потягли неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність .
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції прийняв рішення без додержання вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки залишив поза увагою та не спростував усіх доводів, наведених у апеляційних скаргах сторони захисту, в тому числі про ухвалення вироку незаконним складом суду, порушення права засудженого на захист під час судового розгляду та неповноту судового слідства, і обмежився лише цитуванням доказів зазначених у вироку районного суду.
Крім того вказує, що цей суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора без належного обґрунтування такого рішення, лише зазначивши в ухвалі про те, що питання про долю речових доказів може бути вирішено місцевим судом у порядку виконання вироку, а з позовом про стягнення заподіяної шкоди потерпіла ОСОБА_2 може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Захисник Борох В. М. у касаційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду через допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження у зв`язку із недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів.
На думку захисника, при постановленні рішення суд апеляційної інстанції не спростував наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про ухвалення вироку незаконним складом суду, порушення права засудженого на захист під час судового розгляду, неповноту судового слідства та обмежився лише цитуванням доказів зазначених у вироку. Звертає увагу на те, що під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції залишив без задоволення клопотання сторони захисту про дослідження письмових доказів та допит свідків, не зазначивши жодних мотивів прийнятого рішення. Захисник вважає, що докази, які були покладені місцевим судом в основу вироку, здобуті з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону і належних та допустимих доказів, які би свідчили про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, стороною обвинувачення суду не надано.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Нагорна О. І. в своїх касаційних скаргах, доводи яких є аналогічними, просять скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
На їхню думку, апеляційний суд у своєму рішенні не надав належної правової оцінки доводам апеляційних скарг сторони захисту про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені при розгляді справи судом першої інстанції, зокрема: про незаконний склад суду (суддя Князєв В. Б., який входив у склад суду, складав присягу ще за часів Радянського Союзу і не всі присяжні брали участь у всіх судових засіданнях); порушення права засудженого на захист під час судового розгляду (29 липня 2015 року клопотання про продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу було розглянуто судом без участі захисника Нагорної О. І.), недопустимість доказів отриманих з істотним порушенням вимог КПК (застосування насильства з боку працівників міліції під час слідства). Також, засуджений та захисник Нагорна О. І. вважають, що незаперечних і допустимих доказів, які би свідчили про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень органом досудового розслідування не здобуто та в матеріалах справи немає.