Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 748/897/18
провадження № 61-48440св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року у складі судді Кухти В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від
29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 11 листопада 1978 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звернувшись після його смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивач з`ясувала, що шлюб розірвано рішенням Чернігівського районного суду від 16 липня 2012 року. Після розірвання шлюбу та поділу майна ні вона, ні спадкодавець не здійснювали фактичний розподіл майна, а саме: не отримували свідоцтв про право власності згідно визначених часток, продовжували вести спільне господарство. Необхідність встановлення юридичного факту позивач обґрунтовувала наявністю перешкод для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання з 2012 року по 2017 рік.
ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 16 липня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу та часткова пов`язаність спільним побутом була зумовлена тим, що після поділу майна вони залишилися співвласниками житла та не мали іншого місця проживання, і ці відносини не носили характеру сімейних. Відсутні будь-які докази, що між ними існували взаємні права та обов`язки зумовлені саме проживанням однією сім`єю, а не права та обов`язки співвласників майна.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду чернігівської області від 09 липня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, у вказаний позивачем період, існували права та обов`язки притаманні співвласникам майна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами неповно з`ясовано обставини справи та не досліджено докази по справі. Судами не взято до уваги покази свідків. Дана справа має виняткове значення для позивачки, оскільки стосується майна, яке набуте за спільні кошти.
Доводи інших учасників справи:
15 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 умисно перекручує факти, вводячи суд касаційної інстанції в оману. Суди надали оцінку показам свідків та доказам наявних в матеріалах справи. Заявником в касаційній скарзі не вказано яким саме доказам не надано оцінки судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі відсутнє чітке зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 навмисно вказує неправильну адресу ОСОБА_2 .
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чернігівського районного суду Чернігівської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.