Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 344/5033/15
провадження № 61-99св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" банк",
відповідач (позивач) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2016 року у складі головуючого-судді Татарінової О. А. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року у складі колегії суддів: Соколовського В. М., Мелінишин Г. П, Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 20 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 49 500 доларів США зі сплатою 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 20 грудня 2021 року. 06 лютого 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору від 20 грудня 2006 року, згідно з яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 84 100 доларів США.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 10 березня 2015 року, утворилася заборгованість у розмірі 67 119,41 доларів США, з яких: сума строкової заборгованості за тілом кредиту - 29 157,90 доларів США; сума простроченої заборгованості за тілом кредиту - 31 827,47 доларів США; сума строкової заборгованості за процентами - 1 029,98 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами - 5 104,06 доларів США; пеня 1 626 597,11 грн.
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії, посилаючись на те, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, оскільки на момент його укладання не мав індивідуальної та генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, що є підставою для визнання такого договору недійсним.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2015 року справу за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2016 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 20 грудня 2006 року станом на 10 березня 2015 року у сумі 67 119,41 доларів США. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за договором про відкриття відновлюальної кредитної лінії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до статей 526, 626, 1048, 1054 ЦК України підлягає стягненню з позичальника. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного ним договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2016 року в частині визначення розміру пені, нарахованої за невиконання зобов`язань за кредитним договором, змінено та зменшено розмір пені до 1 458 887,36 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України, врахував ступінь виконання позичальником зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, у зв`язку з чим дійшов висновку про зменшення розміру пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статті 1050 ЦК України, оскільки стягнення всієї суми заборгованості достроково може мати місце лише в разі, коли сторона, що порушує питання про дострокове повернення всієї суми боргу, заявить вимогу про розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суди не врахували, що генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій була видана ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" лише 06 жовтня 2011 року, а кредит в іноземній валюті було видано 20 грудня 2006 року, тобто значно пізніше ніж видано кредит. Крім того, суди не застосували позовну давність до вимог про стягнення заборгованості, розмір якої має обмежуватися трьома роками, що передували зверненню позивача до суду (стаття 257 ЦК України), а також одним роком, що стосується пені (стаття 258 ЦК України).
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 січня 2018 року справу № 344/5033/1ц за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 грудня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким банк надав позичальникові кредитні ресурси в розмірі 49 500 доларів США, зі сплатою 14,5% річних та кінцевим терміном повернення до 20 грудня 2021 року.
06 лютого 2007 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20 грудня 2006 року, згідно з яким пункт 2.1 договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії викладено в такій редакції: "Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 84 100,00 доларів США з оплатою 14,5 % річних
Відповідач з часу укладення договору допускав істотні порушення умов договору, внаслідок чого станом на 10.03.2015 року виникла заборгованість в розмірі 67 119 доларів 41 цент США, з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 29 157,90 дол. США, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 31 827,47 дол. США, сума строкової заборгованості за відсотками - 1 029, 98 дол. США, сума простроченої заборгованості за відсотками - 5 104,06 дол. США.
Згідно розрахунку наданого банком, станом на 10 березня 2015 року у позичальника наявна заборгованість в розмірі 67 119,41 доларів США, з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 29 157,90 доларів США, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 31 827,47 доларів США, сума строкової заборгованості за відсотками - 1 029,98 доларів США, сума простроченої заборгованості за процентами - 5 104,06 доларів США, пеня 1 626 597,11 грн.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.