Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 359/7047/17
провадження № 61-43258св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ОСОБА_2 у вересні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 у листопаді 2017 року подала до суду зустрічний позов, у подальшому уточнений, про відступлення від засад рівності часток подружжя, визнання спірної квартири її особистою приватною власністю, а також визнання за нею права власності на меблі, а саме: стільці, кухонний стіл, меблі з дитячої кімнати, ліжко, шафу, шафу-купе, кухонні меблі, а також пральну машину, морозильну камеру, холодильник "Sаmsung", три телевізори, що знаходяться в спірній квартирі.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року доповнено резолютивну частину рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 4 080, 40 грн.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Додатковою постановою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року ухвалено у справі додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18 120, 60 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у серпні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати додаткову постанову Апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення про звільнення її від сплати судового збору.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом правил статті 8 Закону України "Про судовий збір". ОСОБА_2 надала суду апеляційної інстанції документи на підтвердження наявності правових підстав для звільнення її від сплати судового збору, зокрема, посвідчення матері дитини-інваліда та довідку про заборгованість зі сплати аліментів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 11 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.