Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 576/112/17-ц
провадження № 61-36285св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - ОСОБА_3, Березівська сільська рада Глухівського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Сапона О. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області
від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І.,
Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 Після звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, їй стало відомо, що 16 жовтня 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області Писоцькою В. О. Оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, текст заповіту викладений некоректно, його зміст не є закінченим, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення спадкодавця, та його зміст не був прочитаний вголос.
Посилаючись на наведене, а також на те, що в порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 оспорюваний заповіт посвідчений не уповноваженою на вчинення зазначених нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, а секретарем сільської ради, яка таких повноважень не мала, позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений 16 жовтня 2006 року на користь
ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області Писоцькою В. О., зареєстрований в реєстрі за № 91.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня
2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів обставин, які є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним, а тому в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з його необгрунтованістю.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 листопада 2017 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відповідно до пункту 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (у редакції, чинній на час складання заповіту), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Суди попередніх інстанцій проігнорували те, що текст заповіту від імені її батька записаний за допомогою технічних засобів, при цьому, вголос заповідачем прочитаний не був, що свідчить про його невідповідність вимогам чинного законодавства щодо посвідчення заповітів та не відповідає вільному волевиявленню заповідача.
Узагальнені доводи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу
У січні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Посилання позивача на відсутність у секретаря Березовської сільської ради повноважень на посвідчення оспорюваного заповіту, є безпідставними, оскільки рішенням Березовської сільської ради від 14 квітня 2006 року "Про затвердження протоколу № 2 засідання лічильної комісії з проведення таємного голосування щодо обрання секретаря Березовської сільської ради", затверджений протокол про обрання секретарем сільської ради - Писоцьку В. О., на яку рішенням виконавчого комітету Березовської сільської ради покладені обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій. Доказів, які б свідчили про те, що заповіт складено з порушенням вимог законодавства, зокрема, що при його складанні було відсутнє вільне волевиявлення спадкодавця та, що він не розумів значення вчинюваних ним дій, ОСОБА_1 не надала, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
15 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.