Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 442/7667/17
провадження № 61-47140св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 06 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 30 вересня 2017 року у нього виникла заборгованість в розмірі 48 145,09 грн, з яких: 1 992,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 39 634,62 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 986,99 грн - нарахована пеня та комісія за користуванням кредитом, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 280,72 грн - штраф (процентна складова), ПАТ КБ "Приватбанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 145,09 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, однак позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском позовної давності, оскільки останній платіж позивач здійснив 19 лютого 2014 року, тоді як банк звернувся з позовом до суду 17 жовтня 2017 року. Суд відхилив доводи позивача про переривання позовної давності за відсутності доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема відсутності платіжного документу про сплату відповідачем процентів 19 березня 2015 року.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 106,95 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 1 883,55 грн, заборгованість за процентами - 38 742,12 грн, заборгованість зі сплати пені та комісії - 1 200,00 грн, штраф 250,00 грн - фіксована частина та 2031,00 грн - процентна складова.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що застосовуючи позовну давність до вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не врахував, що несплата відповідачем чергового щомісячного платежу в березні 2014 року, зумовлює лише порушення права банку щодо чергового платежу за вказаний період, а не щодо усіх наступних щомісячних платежів до спливу строку дії платіжної картки, за період з 25 жовтня 2014 року по 25 червня 2017 року, а тому позовна давність за вимогами банку про їх стягнення, не сплила.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області
від 27 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно взято до уваги та долучено до матеріалів справи надані позивачем нові докази без обгрунтування поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції. Позивач не надав до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості, а отже виконаний ним розрахунок заборгованості не може вважатися безумовним доказом за наявності заперечень відповідача щодо його правильності. Суд не урахував, що позивач неодноразово в односторонньому порядку змінював розмір процентної ставки, про що він належним чином не був повідомлений. Вказував на те, що він отримував лише кредитну картку
№ НОМЕР_3 зі строком дії до серпня 2010 року, доказів на підтвердження видачі йому іншої кредитної картки, банк не надав. Зважаючи на строк дії картки, позовна давність до вимог банку сплинула у серпні 2013 року. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому неможливо стверджувати, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2019 року від ПАТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник зазначав, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування отримання ним грошових коштів за кредитним договором
від 06 жовтня 2008 року, перевипуску кредитної картки та розміру заборгованості, що крім іншого підтверджується первинним бухгалтерським документом - випискою по рахунку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 жовтня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПриватБанку, зі сплатою 36 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві ОСОБА_1 зазначив про свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 не виконав взятих на себе кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 145,09 грн, яка складається з:
1 992,76 грн - заборгованість за кредитом, 39 634,62 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 986,99 грн - комісія, а також штрафи: 250,00 грн - фіксована частина, 2 280,72 грн - процентна складова.
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).