Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2609/19791/12
провадження № 61-40337св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Мале приватне підприємство "Солітон",
треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Солом`янської держаної адміністрації у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малого приватного підприємства "Солітон" (далі - МПП "Солітон"), треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Солом`янської держаної адміністрації у м. Києві, про визнання права спільної сумісної власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_2 із 02 липня 1998 року по 28 грудня 2002 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У період спільного проживання з ОСОБА_2 ними придбано 1/2 частини житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Лазаревою Л. І. та 1/2 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 липня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т. І. Для купівлі 1/2 частини земельної ділянки використані кошти від продажу належної їй квартири на АДРЕСА_2 . Щодо коштів, за які купувались об`єкти нерухомості, між нею та ОСОБА_2 оформлена розписка. Вказані об`єкти, які придбані за спільні кошти, є спільною сумісною власністю, а отже, вона має право на частину у спільній власності разом із відповідачем.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право спільної власності з МПП "Солітон" на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної власності з МПП "Солітон", на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року постановлено додаткове рішення, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право спільної власності з МПП "Солітон" на 1/2 частини житлового будинку з господарською будівлею - гаражем на АДРЕСА_1, загальною площею 118, 2 кв. м, зазначений у плані під літ. "А". Визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності з МПП "Солітон" на половину від 1/2 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, загальною площею 0,812 га з кадастровим номером 69229008 за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повністю довела ті обставини на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог. Розписка свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично уклали договір на придбання майна у спільну сумісну власність.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 25 грудня 2012 року та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року щодо постановлення додаткового рішення, скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів, що частина будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 належала їй на праві спільної часткової власності з ОСОБА_2, а тому немає підстав для визнання права спільної власності на спірне майно ОСОБА_1 із МПП "Солітон". Ухвала суду першої інстанції про постановлення додаткового рішення є незаконною, оскільки позивач не зверталася до суду з вимогами про визнання права власності на господарську будівлю-гараж і в судовому засіданні це питання не було предметом розгляду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2008 року у справі № 2-0-159-1/08 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 02 липня 1998 року по 28 грудня 2002 року. При придбанні спірного майна використані особисті кошти ОСОБА_1, що підтверджується розписками, які знаходяться у матеріалах справи.
У листопаді 2018 року МПП "Солітон" подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що відповідно до законодавства, чинного на день придбання спірного майна, права та обов`язки подружжя породжував лише шлюб, зареєстрований в установленому порядку. Усі інші правовідносини осіб спрямовані на створення, набуття власності регулювалися ЦК УРСР, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована стаття 74 СК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.