Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 200/19013/14-ц
провадження № 61-38391св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, про визнання права спільної сумісної власності на майно.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 1991 року він проживав із ОСОБА_2 однією сім`єю, вели спільне господарство, разом виховували її дітей. У період ведення спільного господарства вони побудували будинок із господарськими спорудами на АДРЕСА_1 та приватизували земельну ділянку за цією ж адресою, площею 624 кв. м. Будівництво вони закінчили у 1994 році, будинок зареєстрували за відповідачем, а 13 грудня 1994 року він зареєстрував у ньому своє місце проживання.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається із: житлового будинку літ. "А-2", площею 255,7 кв. м, сараю "літ. В", навісу літ. "Б", вольєру літ. "Г", сараїв літ. "Д, Е, З", навісу літ. "И", споруд "1-7", та на земельну ділянку, площею 624 кв. м, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, розташовані на АДРЕСА_1, а також на будинок загальною площею 160,8 кв. м, житловою площею 86,6 кв. м.
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Якуба О. А., ОСОБА_7., ОСОБА_3., про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсними.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він і ОСОБА_2 у період ведення спільного господарства за спільні кошти збудували домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1, яке складається із житлового будинку літ. "А-2", площею 255,7 кв. м, сараю літ. "В", навісу літ. "Б", вольєру літ. "Г", сараїв літ. "Д, Е, З", навісу літ. "И", споруд "1-7", та придбали земельну ділянку, площею 624 кв. м, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, за цією ж адресою. У 2009 році він разом із ОСОБА_2 взяли у борг у ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 20 000,00 дол. США. В обумовлений строк він та відповідач не змогли повернути борг ОСОБА_9, який наполягав на поверненні боргу та процентів за користування грошовими коштами. Під психологічним впливом на ОСОБА_2, ОСОБА_9 вимагав переоформити домоволодіння на АДРЕСА_1 на свого сина ОСОБА_6 . При цьому їм пообіцяли, що зростання відсотків припиниться та після переоформлення домоволодіння буде продаватись спільно для повного розрахунку з боргами. Він був категорично проти переоформлення домоволодіння на ОСОБА_6, але згодом йому стало відомо, що відповідач, під впливом тяжких обставин, 25 листопада 2011 року уклала договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки із ОСОБА_6, без його згоди. У цих договорах зазначено, що майно є особистою власністю ОСОБА_2, що не відповідає дійсності. Спірне майно вони з ОСОБА_2 набули сумісно під час спільного проживання однією сім`єю та за спільні кошти подружжя. Факт проживання однією сім`єю та знаходження у шлюбних відносинах встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили. Укладання ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу грубо порушують його права та інтереси, як співвласника спірного майна.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати договори купівлі-продажу домоволодіння, яке складається із: житлового будинку літ. "А-2", площею 255,7 кв. м, сараю літ. "В", навісу літ. "Б", вольєру літ. "Г", сараїв літ. "Д, Е, З", навісу літ. "И", споруд "1-7", та земельної ділянки, площею 624 кв. м, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, розташованих на АДРЕСА_1 та укладених 25 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, недійсними.
Вказані позовні заяви об`єднано в одне провадження.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що будинок, на який надано дозвіл ОСОБА_2 на будівництво, та домоволодіння, яке позивач вважає спільним сумісним майном із ОСОБА_2 , є різним майном. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права спільної сумісної власності на домоволодіння на АДРЕСА_1, жодним чином не стосуються надання дозволу ОСОБА_2 на будівництво будинку на АДРЕСА_1 . Іншої документації та доводів, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у період із 1992 року, тобто з моменту придбання ОСОБА_2 у власність, до 1994 року набуло змін або є новоствореним, позивач суду не надав, щоб надавало можливість суду встановити факт створення сторонами домоволодіння на АДРЕСА_1, внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, та надати спірному майну правовий статус спільної сумісної власності, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити з підстав недоведеності позивачем того, що домоволодіння на АДРЕСА_1, є новоствореним за участю ОСОБА_1 . Позовні вимоги щодо визнання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі безоплатної передачі у власність за рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22 січня 1998 року № 130, що є її особистою приватною власністю та до цього майна не може бути застосований правовий статус майна, як спільна сумісна власність подружжя.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів, які підтверджують створення сторонами домоволодіння по АДРЕСА_1 внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі у власність за рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22 січня 1998 року № 130, що є її особистою приватною власністю. Відсутність згоди ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу майна, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , не є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки позивач та ОСОБА_2 у посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О. А. 06 листопада 2008 року та 25 листопада 2011 року заявах зазначили, що майно, яке є предметом договору купівлі-продажу не є спільною сумісною власністю, та що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не перебувають у шлюбі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017рокута постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у зв`язку з тим, що в діях осіб із фальсифікації клопотання та протоколу судового засідання є склад злочину, ним подана заява про притягнення винних до кримінальної відповідальності в суд та в поліцію, так як все це виконано з відома та згоди судді, та учасників процесу. Суддя Єлісеєва Т. Ю. об`єднала дві справи в одну під № 200/19013/14-ц, a справу № 200/20659/14-ц виводить із поля зору, тому що в цій справі скоєний злочин. Суддя Єлісеєва Т. Ю., наперед призначила власників спірного майна, а саме, "підставного покупця" ОСОБА_10 та його дружину ОСОБА_8, стверджуючи що саме їм належить це майно, не звертаючи уваги на те, що до цього часу не завершено досудове слідство у кримінальному провадженні № 12014040640000444, де ОСОБА_3 є співучасником.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 18 листопада 1997 року, ОСОБА_2 є власником у цілому житлового будинку на АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 22 серпня 1997 року № 492 та 19 вересня 1997 року. Це свідоцтво видане замість договору купівлі-продажу від 11 грудня 1992 року.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю Серії ДП № 007655 66112009, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0624 га за адресою: АДРЕСА_1, на підставі безоплатної передачі у власність за рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 22 січня 1998 року № 130.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року у справі № 200/1147/13ц, встановлено факт проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із березня 1991 року.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 26 червня 1992 року № 876/1, за заявою ОСОБА_2, їй передано у власність квартиру АДРЕСА_2 .
У довідці від 26 січня 1993 року, виданій Виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Житлово-експлуатаційним об`єднанням, зазначено, що ОСОБА_2 продано квартири АДРЕСА_3 та не заперечується будівництво будинку на АДРЕСА_1, замість існуючого аварійного.
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округуЯкубою О. А. від 25 листопада 2011 року, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_6 купив домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається із: будинку літ. "А-2", площею 255,7 кв. м, сараю літ. "В", навісу літ. "Б", вольєру літ. "Г", сараїв літ. "Д, Е, З", навісу літ. "И", споруд "1-7".