Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 357/8295/16-ц
провадження № 61-24007св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у складі судді Цуранова А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (далі - ТОВ "ЛК "Еталон") про визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 28 листопада 2015 року між ним та ТОВ "ЛК "Еталон" укладений договір фінансового лізингу № 003334, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався придбати та передати в його користування на умовах фінансового лізингу автомобіль "Ssang Yong Korando", а він зобов`язався прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до додатку № 1 до договору фінансового лізингу, вартість предмета лізингу становить
260 000,00 грн, авансовий платіж - 130 000,00 грн, щомісячний платіж - 10 833,33 грн, комісія за організацію (10%) - 26 000,00 грн, комісія за передачу (3%) - 7 800,00 грн. 28 листопада 2015 року на виконання умов договору він здійснив платіж на розрахунковий рахунок ТОВ "ЛК "Еталон" у розмірі
26 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28 листопада 2015 року.
Після детального ознайомлення з умовами договору, 09 грудня 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою про розірвання укладеної угоди та повернення сплачених коштів. Листом від 30 грудня 2015 року ТОВ "ЛК "Еталон" повідомило, що договір фінансового лізингу вважається розірваним з 09 грудня 2015 року, кошти сплачені ним є комісією за організацію, оформлення та виконання договору фінансового лізингу і за умовами договору поверненню не підлягають.
Посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу, зокрема сплата комісії за організацію і оформлення договору та інших платежів, не відповідають чинному законодавству, є несправедливими та порушують його права як споживача, просив визнати договір фінансового лізингу від 28 листопада
2015 року № 003334, укладений між ним та ТОВ "ЛК "Еталон", недійсним та стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 26 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 14 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 28 листопада 2015 року
№ 003334, укладений між ТОВ "ЛК "Еталон" та ОСОБА_1
Стягнуто з ТОВ "ЛК "Еталон" на користь ОСОБА_1 26 000,00 грн комісії за організацію договору фінансового лізингу від 28 листопада 2015 року № 003334.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдають шкоди споживачеві, що є підставою для визнання цього договору недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 26 000,00 грн (комісії за організацію, оформлення та виконання договору).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ЛК "Еталон" відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки його умови є несправедливими, зокрема, договором фінансового лізингу звужені обов`язки лізингодавця, передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та положеннями ЦК України, однак його права, як лізингодавця, значно розширені, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, оспорюваний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, стороною договору є фізична особа, його предметом є транспортний засіб, а тому відповідно до вимог чинного законодавства він підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України). Не врахування судом першої інстанції недотримання нотаріального посвідчення оспорюваного договору не призвело до неправильного вирішення спору, а тому відсутні підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2016 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ "ЛК "Еталон", у якій заявник просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що позивач не довів наявність в договорі фінансового лізингу ознак, необхідних для кваліфікації умов договору несправедливими згідно вимог статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Оспорюваний договір укладений з дотриманням вимог закону, посилання апеляційного суду про обов`язковість нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до вимог статей 220, 806, 807, 808, 809 ЦК України, Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, договори фінансового лізингу не підлягають нотаріальному посвідченню.
Узагальнені доводи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
28 листопада 2015 року між ОСОБА_1 (лізингоодержувач) та ТОВ "ЛК "Еталон" (лізингодавець) укладений договір фінансового лізингу № 003334, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 3.1 договору обумовлено, що предметом лізингу є автомобіль "Ssang Yong Korando". Відповідно до додатку № 1 до договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу становить 260 000,00 грн, авансовий платіж -