Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 612/464/17
провадження № 61-48751св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Софіївська сільська рада Близнюківського району Харківської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду
від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М.,
Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області (далі Софіївська сільська рада) про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка - ОСОБА_2, з якою вони проживали разом з березня
1993 року і до дня її смерті, після смерті якої відкрилася спадщина - право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства імені газети "Правда" (далі КСП імені газети "Правда"), що знаходиться в с. Софіївка Близнюківського району Харківської області. Позивач була одружена із сином померлої ОСОБА_2 та проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років, а тому вважає себе спадкоємцем четвертої черги. Інші, передбачені законом спадкоємці, відсутні, заповіт на земельну ділянку від імені спадкодавця не посвідчувався, спадщина відумерлою не визнавалася.
Державний нотаріус відмовив у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на те, що відповідно до ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на день смерті ОСОБА_2, особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років, не входили до складу спадкоємців за законом. Крім того, з наданих документів неможливо встановити належність померлій правовстановлюючого документу, оскільки у сертифікаті про право на земельну частку (пай) помилково вказано ім`я " ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_4 ".
Посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, просила встановити факт, що сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ХР №0045296, виданий ОСОБА_5, належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 у період з 1993 року та до дня смерті - 03 березня 1998 року; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені газети "Правда".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання спадкоємця - ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю зі спадкодавцем - ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 1993 року до моменту смерті, та визнано ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП імені газети "Правда", що належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0045296 , виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24 червня 1996 року, зареєстрованого 23 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 296.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження факту належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0045296 . Факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з померлою ОСОБА_2 з 1993 року і до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується наданими позивачем доказами та показаннями свідків. Ураховуючи, що спадщина після померлої ОСОБА_2 не була ніким прийнята і відумерлою не визнавалася, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги належного померлій майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - ТОВ "Колос", товариство) задоволено, рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 22 жовтня 2012 року між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Колос" укладено договір оренди від 22 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області площею 5,3281 га, який було припинено за розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 17 жовтня 2018 року у зв`язку з реєстрацією права власності на земельну ділянку площею 5,3281га за ОСОБА_1 на невитребувану земельну частку (пай) колишнього КСП імені газети "Правда" ОСОБА_5 Правовим наслідком визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 є припинення укладеного з ТОВ "Колос" договору оренди, а тому рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та обов`язки ТОВ "Колос", яке не брало участі у справі в суді першої інстанції. з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Крім того, зазначив, що
суд першої інстанції не звернув увагу на те, що повноваження щодо
розпорядження невитребуваними частками (паями) колишніх колективних сільськогосподарських підприємств належить районній державній адміністрації, яку також не було залучено до участі у справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не вирішував питання про виділення конкретної земельної ділянки, а визнав лише право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП імені газети "Правда", що належала ОСОБА_2 Передача у власність земельної ділянки площею 5,3281 га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368 відбулася на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 21 вересня 2018 року № 844, тобто питання про передачу позивачу у власність конкретної земельної ділянки вирішувалося не судом першої інстанції, а районною адміністрацією, після набрання судовим рішенням законної сили. Крім того, відповідно до змісту статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцях) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, тобто чинним законодавством визначено, що строк оренди отриманих орендарем земельних ділянок залежить від реалізації власниками земельних ділянок своїх прав, а тому ТОВ "Колос" не має права на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ним вирішувалися питання про його права та законні інтереси. Істотною умовою договору оренди від 22 жовтня 2012 року є те, що строк дії договору складає 49 років або до моменту отримання власником земельної ділянки державного акта, а тому зазначений договір припинив свою дію після реєстрації власником свого права власності (27 вересня 2018 року) на спірну земельну ділянку. Крім того, ТОВ "Колос" є юридичною особою, а тому посилання апеляційного суду на порушення його свобод, є необгрунтованим. Посилання апеляційного суду на те, що до участі у справі не була залучена Близнюківська районна державна районна адміністрації є також помилковим, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання про право позивача на земельну частку (пай), а не на конкретну земельну ділянку.
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Колос", у якому воно зазначало, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване судове рішення. Крім того, вказувало на те, що ОСОБА_1 не могла бути спадкоємцем померлої ОСОБА_2, оскільки не мала право на спадкування відповідно до положень ЦК Української РСР 1963 року, норми якого підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією актового запису про смерть
від 05 березня 1998 року № 6.
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії
ХР № 0045296 , ОСОБА_5, яка проживає в с. Софіївка Перша Близнюківського району Харківської області, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені газети "Правда", розміром 6,7 умовних кадастрових гектарів.
Згідно з повідомленням Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 30 вересня 2017 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
Постановою державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 25 січня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 з посиланням на те, що чинний на час відкриття спадщини ЦК Української РСР, не передбачав право спадкування особами, які проживали разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини.
22 жовтня 2012 року між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Колос" укладено договір оренди, відповідно до умов якого товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Софіївської сільської ради Близнюківською району Харківської області, площею 5,3281 га, - невитребувана земельна частка (пай) ОСОБА_5