Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 756/2018/17
провадження № 61-12632св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання об`єкта спільною сумісною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 квітня 2010 року вони з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року.
Зазначав, що за час шлюбу у 2013 році ними було придбано автомобіль "Range Rover Evoque", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2
Проте вказаний автомобіль був відчужений останньою без його згоди як співвласника цього майна.
Вважав, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля № 10798/01/3044, укладений 02 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ТЦС № 8044 м. Києва; визнати автомобіль "Range Rover Evoque", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 501 633,68 грн у якості компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль "Range Rover Evoque", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
18 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог у частині стягнення компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Договір купівлі-продажу автомобіля "Range Rover Evoque", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 02 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ТЦС № 8044 м. Києва за № 10798/01/8044 визнано недійсним.
Визнано автомобіль марки "Range Rover Evoque", 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 296,35 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми 501 633,68 грн у якості компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль набуто сторонами під час шлюбу за спільні кошти, отже є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідач ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі розпорядилася ним на власний розсуд без згоди позивача, тому на підставі частини другої статті 65 СК України такий правочин є недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судового збору у розмірі 6 296,35 грн змінено.
Зменшено суму стягнутого судового збору з 6 296,35 грн до 1 280 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, автомобіль був відчужений відповідачем ОСОБА_2 без згоди позивача, тому договір купівлі-продажу автомобіля від 02 вересня 2016 року є недійсним.
Апеляційний суд вказав, що відповідачі, укладаючи спірний договір, діяли недобросовісно, зокрема, відповідач ОСОБА_3 знала про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності подружжя, що і не оспорювалось останньою, оскільки вона є матір`ю ОСОБА_2, і що ОСОБА_2, укладаючи договір, не отримала на це згоди другого з подружжя.
Зменшуючи суму стягнутого з відповідача ОСОБА_2 судового збору з 6 296,35 грн до 1 280 грн, суд апеляційної інстанції виходив із того, що районний суд за заявою позивача залишив без розгляду позовну вимогу в частині стягнення компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, тому судовий збір за вказану позовну вимогу майнового характеру не підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам.
Вважає, що суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України, не зазначили з яких саме підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, договір купівлі-продажу є недійсним.
Зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що автомобіль був проданий без його згоди.
Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки районний суд розглянув справу у відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а апеляційний суд - відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 СК України).
Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.